Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2019 року

Київ

справа №826/7984/15

адміністративне провадження №К/9901/13904/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича (далі - Уповноважена особа; Банк відповідно) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (судді Губська Л.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (суддя Губська О.А.) по справі № 826/7984/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

11 липня 2016 року Уповноважена особа звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у цій справі.

Цю апеляційну скаргу Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 вересня 2016 року залишив без руху та надав строк тридцять днів з моменту отримання апелянтом копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Пропонував направити до суду апеляційної інстанції докази на підтвердження подання апеляційної скарги в межах строку, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, або подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення із зазначенням поважних причин його пропуску, надати відповідні докази на підтвердження поважності таких причин.

На виконання вимог вказаної ухвали Уповноважена особа подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. У ній покликалася на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 листопада 2015 року № 198 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та делегування повноважень ліквідатора», яким змінено ліквідатора Банку. Посиланням на тривалість передачі документації та відсутності кошторису для сплати судового збору, обґрунтовував поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 16 листопада 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишив без задоволення.

23 листопада 2016 року цей же суду відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи на підставі частини четвертої статті 189 КАС у редакції, чинній на момент звернення зі скаргою.

У своїх рішеннях суд зазначив, що матеріали справи не містять об'єктивних чинників, які могли завадити заявнику у строк, встановлений законом, звернутися із апеляційною скаргою.

Уповноважена особа не погодилася із цими рішеннями суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогою про їх скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Указує на те, що суд не визначив характер правовідносин між сторонами, клопотання розглядалось без урахування повноважень, прав, обов'язків та об'єктивної можливості третьої особи оскаржити рішення суду першої інстанції у строк, встановлений законодавством. Твердить про порушення принципу забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС), пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Аналогічна норма міститься у статті 121 КАС, у чинній на сьогоднішній день редакції.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку касаційного оскарження в конкретній справі залежить від вказаних у клопотанні причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Обставини, які скаржник вважає поважними і такими, що перешкодили здійснити процесуальне право на апеляційне оскарження, підлягають оцінці щодо їхньої справжності, об'єктивності, часу виникнення й обізнаності з ними сторони, того, наскільки вони завадили чи могли перешкодити своєчасно подати скаргу. І залежно від змісту та обсягу цих обставин суд визначає, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини у вимірі положень пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, коли відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження і відповідно у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що копію рішення суду першої інстанції Уповноважена особа отримала 09 жовтня 2015 року. Підтвердженням цього є відомості про вручення рекомендованого повідомлення.

11 липня 2016 року Уповноважена особа Оберемко Р.А., який діяв на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 листопада 2015 року № 198 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та делегування повноважень ліквідатора», подав апеляційну скаргу.

З цього суд зробив висновок, що апеляційну скаргу подала Уповноважена особа, яка мала повноваження ліквідатора Банку з 02 листопада 2015 року, натомість як строк на апеляційне оскарження сплинув 19 жовтня 2015 року.

Доказів неможливості оскаржити судове рішення у встановлені законодавством строки з моменту його отримання, апелянт не надав. Із посиланням на будь-які докази, без наведення обставин, які об'єктивно заважали вчасно подати апеляційну скаргу, не підтвердив апелянт й того, що виконання обов'язків попередньою Уповноваженою особою в час, коли строки на апеляційне оскарження не сплинули, завадило вчасно звернутися оскаржити судове рішення.

Комплексна оцінка наведених конкретних обставин, на які покликався скаржник, не дала суду апеляційної інстанції можливість за внутрішнім переконанням визнати їх непереборними чи такими, що об'єктивно завадили йому своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Покликання Уповноваженої особи про надмірну кількість матеріалів, які були передані їй від попереднього ліквідатора Банку, тривалість процедури передачі матеріальних та інших цінностей, відсутність фінансування для сплати судового збору, доводять, що Уповноважена особа розуміє і визнає той факт, що вона як відповідач у справі пропустила строки її подання, і для того щоб домогтися апеляційного перегляду, намагається подати апеляційну скаргу, але при цьому посилається на фактори, які за своєю значеннєвою природою не можна визнати такими, що об'єктивно можуть завадити вчасно подати апеляційну скаргу.

У контексті наведених обставин не виникає розумних сумнівів з приводу законності та обґрунтованості ухвали суду від 23 листопада 2016 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу Уповноваженої особи потрібно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення, а ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 та 23 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко