ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №825/2073/18

адміністративне провадження №К/9901/3789/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Груп»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у складі суддів Губської Л. В., Епель О. В., Степанюка А. Г.,

у справі №825/2073/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Груп»

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Груп» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2018 року № 00000111400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 907 329 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 226 832 грн, № 00000101400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 51 756 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 939 грн, та № 00000131400, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 284 грн 36 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

22 серпня 2018 року рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Соломко І.І., адміністративний позов задоволено у повному обсязі, з мотивів недоведеності податковим органом складу правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

09 січня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанцій скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 15 січня 2018 року № 000000101400, № 00000111400, ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Груп» відмовлено. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року залишено без змін.

06 лютого 2019 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закону № 996-XIV), статей 2, 3, 6, 7, 9, 44, 47 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Товариство у касаційній скарзі зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає принципу верховенства права та презумпції правомірності дій платника податків. На думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають судовій практиці та правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10, від 31 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії, а також ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року у справі № К/800/11789/16.

07 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 825/2073/18.

15 лютого 2019 року справа № 825/2073/18 надійшла до Верховного Суду.

19 лютого 2019 року відповідачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в яких податковий орган спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення у частині відмови у задоволенні позову без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 серпня 2018 року № 1004348316 та здійснює такі види діяльності: 43.29 інші будівельно-монтажні роботи, 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.76 оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

У жовтні - листопаді 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання, зокрема, податкового законодавства за період з 11 лютого 2014 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2017 року № 649/14/39090180 (далі - акт перевірки).

15 січня 2018 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак постанова суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині, суд апеляційної інстанції висновувався з правомірності податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2018 року № 000000101400, № 00000111400 внаслідок заниження Товариством податку на прибуток у 2014 році та протиправного формування податкового кредиту за відповідні звітні податкові місяці 2014-2017 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 000000101400 за порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 51 756 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 939 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 00000111400 за порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 907 329 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 226 832 грн.

Штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог статті 102 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що заниження податку на прибуток доводиться податковим органом висновком про нереальність господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ламакс Плюс», «Іннов Тех», «Сотіс-К» внаслідок чого завищено витрати на збут за 2014 рік всього на суму 287 534 грн.

Протиправне формування податкового кредиту на загальну суму 907 329 грн за відповідні звітні податкові місяці 2014-2017 років доводиться податковим органом внаслідок встановлення нереальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Тавріс Плюс", "Валу Трейдінг", "Прімула-Плюс", "Гронал Про", "Сівер Інвест", "Захід Контракт Менеджмент", «Гант Юа», "Прайстон", "Юта-М", "Сіверпромкомплект", «Сіверспецресурс», "Рудак Ком".

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом 2014 - 2017 років позивач уклав договори із Товариствами з обмеженою відповідальністю «Ламакс Плюс», «Іннов Тех», «Сотіс-К», «Тавріс Плюс», «Валу Трейдінг», «Прімула-Плюс», «Гронал Про», «Сівер Інвест», «Захід Контракт Менеджмент», «Гант Юа», «Прайстон», «Юта-М», «Сіверпромкомплект», «Сіверспецресурс», «Рудак Ком».

За умовами відповідних договорів контрагенти позивача надали послуги з фасування та пакування товарів, намотування та порізки кабелю, логістичні послуги, маркетингові послуги, транспортно-експедиційні послуги, завантажувально-розвантажувальні роботи, пошук товарів у мережі Інтернет, тощо.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що витрати для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку з метою підтвердження правомірності формування витрат мають відповідати вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення № 88).

Суд першої інстанції здійснив формальну оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, послуг, звітів про надання маркетингових послуг), при цьому залишив поза увагою той факт, що відсутність обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону № 996-XІV, окремими пунктами Положення №88 позбавляє документи їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації, на підставі положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що акти надання послуг та видаткові накладні складені з порушенням вимог Закону № 996-XІV, а саме акти надання послуг частково не містять посад, прізвищ та імен осіб, відповідальних за здійсненням господарських операцій. Зазначено лише підписи та печатки зі сторін підприємств-контрагентів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Груп». Частково акти надання послуг зовсім не затверджені зі сторони Товариства, підпис уповноважених осіб відсутній.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, акти надання послуг не містять відомостей щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниць виміру господарської операції, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів. Також, в ході перевірки, а так само до суду позивачем не надана будь - яка інформація щодо того, де саме відбувалась порізка та намотування кабелю, фасування та пакування електротоварів та електрообладнання, не надано документів про рух даних товарів між Замовником та Виконавцем. Не надано документів щодо транспортування кабелю, електротоварів та електрообладнання до місця здійснення послуги. Позивачем у багатьох контрагентів було замовлено послуги з фасування та пакування електротоварів та електрообладнання, послуги з перевірки електротоварів та електрообладнання. При цьому з наданих актів не вбачається, які саме товари пакувалися та фасувалися, та які саме товари перевірялися.

З метою встановлення реальності отримання позивачем маркетингових послуг, судом апеляційної інстанції досліджено зміст звітів про надання маркетингових послуг та з'ясовано, що інформація надавалась майже про одних і тих самих суб'єктів господарювання, які були постійними клієнтами позивача. Крім того, вказана інформація була загальнодоступною і її отримання не вимагало додаткових досліджень.

Оцінюючи фактичне отримання послуг щодо пошуку товарів у мережі Інтернет, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством не обґрунтовано економічну мету замовлення вказаних послуг, як і не обґрунтовано доцільність замовлення послуг за визначеною в актах приймання наданих послуг ціною.

Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано взято до уваги, що витрати, понесені у зв'язку із отриманням транспортно-експедиційних послуг та послуг перевезення товарів і вантажів не підтверджені товарно-транспортними накладними. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Посилання позивача на невідповідність рішення суду апеляційної інстанції правовим позиціям Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України є безпідставними оскільки у цій справі судом за наслідком судового розгляду, на відміну від цитованих позивачем, встановлено невідповідність первинних документів податкового та бухгалтерського обліку законодавчо встановленим вимогам до їх змісту і форми, що виключає дію презумпції правомірності дій платника податків.

Правові позиції Вищого адміністративного суду України не мають преюдиційного та обов'язкового значення при розгляді інших адміністративних справ.

Висновки Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії", стосувалися оцінки правомірності дій податкових органів, які всупереч положенням чинного законодавства позбавили платника податків права на отримання податкового кредиту, хоча останнім виконано всі умови для його отримання.

Європейський суд у цій справі висновувався з того, що компанія-заявник в повному обсязі виконала свої податкові зобов'язання, а саме сплатила податок на додану вартість при поставці на основі рахунку-фактури, який був виставлений постачальником; відобразили цю поставку у своєму бухгалтерському обліку і врахували податок на додану вартість у податковій декларації за відповідний період.

Протиправність дій заявника доводилася податковим органом виключно невиконанням податкових зобов'язань постачальника, що встановлено за наслідками зустрічної звірки.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції комплексно досліджено та встановлено всі обставини, пов'язані із фактичним здійсненням господарських операцій, а не тільки формально враховано рух коштів та наявність первинних документів як таких. Доводи касаційної скарги Товариства зводяться виключно до непогодження з оцінкою суду апеляційної інстанції встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги позивача.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Груп» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі №825/2073/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер