Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №820/2367/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

Київ

справа №820/2367/17

адміністративне провадження №К/9901/1133/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до суду позов, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000751315 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 195 406,00 грн за основним платежем та в сумі 48 851,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 01.06.2017 № 0000761315 про визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 15 372,45 грн за основним платежем та в сумі 3 843,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та суми військового збору є необґрунтованими, оскільки позивач сформував витрати за результатом реальних господарських операцій, підтверджених первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Довіреність на вчинення дій, передбачених комплексним договором доручення, була надана позивачем до перевірки та із запереченнями на акт перевірки. Ця довіреність відповідає формі, в якій вчинено правочин, тобто у звичайній письмові формі. Контролюючий орган не врахував, що позитивна курсова різниця, яка виникає від продажу банком іноземної валюти за дорученням фізичної особи - підприємця не передбачена в переліку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та не є доходом (виручкою) фізичної особи-підприємця.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.09.2017 адміністративний позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000751315 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 195 406,00 грн за основним платежем та в сумі 48 851,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 01.06.2017 № 0000761315 про визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 15 372,45 грн за основним платежем та в сумі 3 843,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області витрати зі слати судового збору в сумі 2634,73 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.12.2017 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з придбання послуг у повіреного є реальними, підтверджені первинними документами, вчинені позивачем у межах господарської діяльності та пов'язані з отриманням доходу. Позитивна курсова різниця, яка виникає від продажу банком іноземної валюти за дорученням фізичної особи - підприємця не передбачена в переліку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та не є доходом (виручкою) фізичної особи-підприємця.

Головне управління ДФС у Харківській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Посилаючись на обставини та норми матеріального права, зазначені в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Наголошує на тому, що позитивна курсова різниця є виручкою фізичної особи-підприємця, тому повинна включатись до складу його доходу. Окрім того, участь повіреного в придбанні та доставці сировини була відсутня, а витрати позивача є непідтвердженими.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2018 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.02.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення позивачу за податковими повідомленнями-рішеннями від 01.06.2017 № 0000751315 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 195 406,00 грн за основним платежем та в сумі 48 851,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 01.06.2017 № 0000761315 грошового зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 15 372,45 грн за основним платежем та в сумі 3 843,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, були висновки контролюючого органу, викладені в акті від 24.04.2017 № 3052/20-40-13-15/НОМЕР_3 планової виїзної документальної перевірки самозайнятої особи за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, про порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

Контролюючий орган вважає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, який перебував на загальній системі оподаткування, завищив витрати за 2015 в сумі 48 000 грн та за 2016 рік в сумі 480 000 грн в результаті безпідставного віднесення до їх складу винагороди повіреного за актами виконаних робіт, складених за результатами виконання комплексного договору доручення на постачання продукції та виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладеного між позивачем (довірителем) та ФОП ОСОБА_5 При цьому контролюючий орган виходить з того, що позивач не надав до перевірки довіреність на вчинення дій, передбачених договором доручення, яку зобов'язаний був видати відповідно до вимог статті 1007 Цивільного кодексу України. В акті приймання-передачі послуг зазначено лише загальна вартість виконаних вантажно-розвантажувальних робіт без урахування винагороди повіреного. До перевірки позивач не надав актів виконаних робіт щодо закупівлі повіреним сировини для виробництва кондитерських виробів та передачі довірителю винагороди, зазначеної у звіті повіреного. Єдиним контрагентом позивача (постачальника) з переробки сировини є ТОВ «Чарівна Мозаїка», згідно з наданих до перевірки первинних документів сировина від постачальника до ТОВ «Чарівна Мозаїка» доставлялася постачальником особисто без участі ФОП ОСОБА_6, яка є одночасно директором і засновником ТОВ «Чарівна Мозаїка».

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК) платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з підпунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на доходи фізичних осіб, платників цього податку, регулює розділ IV «Податок на доходи фізичних осіб».

Відповідно до пункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (далі - ПК) об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 177.1 статті 177 ПК доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (2015 рік - 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів; 2016 рік - 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів).

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, визначено у підпункті 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК до цього переліку належать, зокрема, витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу).

Пунктом 177.10 ст.177 Кодексу визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючи документи щодо походження товару.

Форму та порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

Пунктом 1 Порядку визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 6 зазначеного Порядку визначено порядок внесення відомостей до Книги обліку доходів та витрат. У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт виконаних робіт (наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Крім того, у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу.

Таким чином, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань. Цей облік ведеться на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Підпунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема податкові агенти.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу визначено, що ставка збору становить 1,5 % об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу (підпункт 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), відповідальним за що є особи, зазначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Для здійснення господарської діяльності позивачем укладені договори:

комплексний договір доручення від 03.01.2012 № 1, укладений між позивачем (довірителем) та ФОП ОСОБА_7 (повірений) на постачання продукції та здійснення вантажно-розвантажувальних. Основною метою договору є організація повіреним закупки сировини для виробництва кондитерських виробів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт на складі переробника та виробника кондитерських виробів ТОВ Чарівна Мозаїка за адресою м. Харків, наб. Автострадна, 21-А. (вся сировини постачалися на цю адресу);

договір на виробництво кондитерських виробів №1 від 01.06.2011 року, укладений між позивачем (замовником) та ТОВ Чарівна Мозаїка (виконавцем). Основною метою договору є виготовлення кондитерських виробів із сировини замовника та передання замовнику вже готової продукції. Адреса зберігання сировини та готової продукції є адреса виробника (виконавця), м. Харків, наб. Автострадна, 21-А.

Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування витрат на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Суди попередніх інстанцій дослідили копії первинних документів, складених щодо господарських операцій: актів здачі-прийняття виконаних робіт з навантаження та розвантаження сировини та готової продукції, звітів повіреного за договором доручення, актів здачі-прийняття виконаних робіт з навантаження та розвантаження сировини та готової продукції, актів здачі-прийняття виконаних робіт щодо закупівлі сировини, оборотно-сальдової відомості із закупленої сировини, банківських виписок, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про підтвердження ними реального вчинення господарських операцій та використання придбаних послуг в господарській діяльності.

Так, суди встановили, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 здійснює такі види діяльності: код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. (основний); код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. ФОП ОСОБА_7 здійснює такі види діяльності: код КВЕД 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності, а саме: у виробництві кондитерських виробів, що підтверджується первинними документами: договором на виробництво кондитерських виробів №1 від 01.06.2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ Чарівна Мозаїка з додатками; видатковими накладними, звітами виконавця про переробку сировини замовника; актами здачі - прийняття робіт (надання послуг); актами звірки взаємних розрахунків за період 2015 рік та 2016 рік; оборотно-сальдовою відомістю з сировини, що надана для переробки (за 2015-2016 рік).

У подальшому позивач реалізував готову продукцію іншим підприємствам (покупцям), що підтверджується первинними документами: договорами на поставку товару, оборотно-сальдовою відомістю з руху готової продукції (за 2015, 2016 роки), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (за 2015 та 2016 роки), податковими деклараціями про майновий стан позивача за 2015, 2016 роки.

У книзі обліку доходів та витрат відображені придбані за актами здачі прийняття виконаних робіт щодо закупівлі сировини послуги.

Згідно з даними податкових декларацій про майновий стан позивача за 2015 та 2016 роки позивач задекларував доход від здійснення господарської діяльності за 2015 рік в сумі 846 896,36 грн, за 2016 рік в сумі 2 105 373,51 грн

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що понесені позивачем витрати на оплату послуг з організації постачання продукції та здійснення вантажно-розвантажувальних робіт мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача та пов'язані з одержанням доходу. Відтак, позивач обґрунтовано відніс до складу витрат витрати зі сплаченої повіреному винагороди.

З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу за цим епізодом грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та військового податку є обґрунтованими.

Контролюючий орган, визначаючи позивачу за податковим повідомленням-рішенням № 0000751315 грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9754,56 грн за основним платежем, що становить 15 відсотків від об'єкта бази оподаткування щодо доходів, отриманих у 2015 році в сумі 65030,36 грн, та в сумі 2 438,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, що становить 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, та за податковим повідомленням-рішенням № 0000761315 грошове зобов'язання з військового збору в сумі 975,46 грн за основним платежем, що становить 1,5 % об'єкта оподаткування - оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 65030,36 грн, та в сумі 243,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, що становить 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, вважав, що позивач у 2015 році занизив доход в сумі 65030,36 грн в результаті не віднесення позитивної курсової різниці до загального оподатковуваного доходу.

В акті перевірки зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_8 перебував на загальній системі оподаткування. За результатом аналізу надходження грошових коштів на розрахункові рахунки підприємця контролюючий орган визначив річний оподатковуваний дохід за 2015 рік в сумі 14 931 760,3 грн, тоді як позивач задекларував суму доходу - 14 866 729,95 грн, в результаті чого виникла розбіжність в сумі 65 030,36 грн. Контролюючий орган зазначає, що розбіжність виникла у зв'язку з невключенням позивачем позитивної курсової різниці до загального оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 65 030,36 грн. Відповідно до банківських виписок вільний продаж валют здійснювався позивачем 20.07.2015, 09.09.2015, 18.09.2015, 02.10.2015, 05.10.2015, 05.11.2015, 14.12.2015, 29.12.2015. У книзі обліку доходів та витрат позивач відобразив лише суми доходу, отримані на гривневий банківський рахунок, за реалізований товар.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи протиправним визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового податку за цим епізодом, виходили з того, що у пункті 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено перелік доходів, які включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, і до такого переліку не включена позитивна курсова різниця, яка виникає від продажу банком іноземної валюти за дорученням фізичної особи - підприємця у переліку цих доходів відсутня.

Суд касаційної інстанції не може визнати таку позицію судів попередніх інстанцій обґрунтованою, оскільки суди не встановили обставин, що мають значення для правильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема не дослідили і не встановили які саме господарські операції вчиняв позивач, за якими отримав валютну виручку, та за якими операціями у позивача утворилася позитивна різниця між курсами при продажу валюти, на яку вказує контролюючий орган.

Окрім того, визначений у пункті 164.2 статті 164 ПК перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, не є вичерпним, оскільки у підпункті 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються також інші доходи, крім визначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у фізичної особи-підприємця дохід виникає за касовим методом, тому у разі отримання доходів в іноземній валюті, така сума доходів має розраховуватися за курсом Національного банку України на дату фактичного отримання доходів на банківський рахунок.

У разі подальшого продажу частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку, що здійснювалася у 2015 році на виконання відповідних постанов Національного банку України про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України, якщо курс іноземної валюти буде вищий за офіційний курс Національного банку України, внаслідок чого виникне позитивна різниця, що перераховується на розрахунковий рахунок підприємця в національній валюті, то така різниця включається до доходу підприємця.

Суди порушили норми процесуального права, не дослідили зазначені обставини на підставі відповідних доказів.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000751315 в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9754,56 грн за основним платежем та в сумі 2 438,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000761315 в частині визначення грошового зобов'язання з військового податку в сумі 975,46 грн за основним платежем та в сумі 243,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. У решті оскаржувані судові рішення залишаються без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000751315 в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9754,56 грн за основним платежем та в сумі 2 438,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017 № 0000761315 в частині визначення грошового зобов'язання з військового податку в сумі 975,46 грн за основним платежем та в сумі 243,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду