Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №803/201/17

адміністративне провадження №К/9901/39696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у складі судді Ковальчука В.Д.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у складі суддів Гулиди Р.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З.

у справі №803/201/17

за позовом ОСОБА_1

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2016 року № 0074151304, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 164163,45 грн, з мотивів його безпідставності.

Позов обґрунтований тим, що податковий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійшов помилкового висновку про те, що сума пені по кредитному договору в 2014 році є доходом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 27 грудня 2016 року №0074151304 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 89824,68 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22456,17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди висновувалися з того, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є частково правомірним внаслідок доведеності податковим органом факту отримання позивачем у 2014 році додаткового блага у вигляді прощеного тіла кредиту, а відтак, обов'язку сплатити з цієї суми податок на доходи фізичних осіб.

У липні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176, статті 179 Податкового кодексу України, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволеного позову та відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, що до загального оподатковуваного доходу позивача за 2014 рік підлягала включенню вся сума анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

16 серпня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 10 липня 2017 року, справу № 803/201/17 витребувано з Волинського окружного адміністративного суду.

22 січня 2018 року справа № 803/201/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа № 803/201/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/39696/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом на підставі наказу від 24 жовтня 2016 року №1186 проведена документальна позапланова невиїзну перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт від 11 листопада 2016 року №5342/13-04/2966504609 (далі - акт перевірки), та встановлено, що позивачем порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 131330,76 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2016 року №0074151304, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 131330,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32832,69 грн.

Проведення перевірки позивача зумовлено листом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк) від 27 липня 2016 року №4-2/1172, згідно з яким позивачу нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, а саме за 2 квартал 2014 року в сумі 759037,59 грн та за 4 квартал 2014 року в сумі 14929,22 грн. Платником податків не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Банком прощено позивачу борг на загальну суму 773966,81 грн, з яких основна сума прощеного боргу (неповернутого кредиту) становить 245586,33 грн, а сума прощеної (анульованої) пені - 528380,48 грн.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб підпунктом 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України, підпунктом "д" віднесений дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанції правомірно виходили з того, що у 2014 році позивач отримав додаткове благо у вигляді прощеної суми тіла кредиту, а отже, на підставі підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту "д" зобов'язаний подати до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, зазначивши в ній цю суму доходу та нарахувати суму податку на такий дохід, крім пені, яка не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №803/201/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер