Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2018 року у справі №806/2517/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №806/2517/17

адміністративне провадження №К/9901/36147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №806/2517/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання неправомірною відмову, зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу в сумі 232000,00 грн., провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Липи В.А.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мацького Є.М., суддів: Шевчук С.М., Шидловського В.Б.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання неправомірною відмову, зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу в сумі 232000,00 грн.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. ОСОБА_1 з 12 грудня 1989 року працювала на посаді судді Коростенського районного суду Житомирської області.

2.1. За наявності стажу роботи на посаді судді більш 20 років, позивач звернулася із заявою про відставку.

2.2. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VІІІ ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

2.3. Наказом в.о. голови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2016 року № 21-к позивача відраховано зі штату зазначеного суду.

2.4. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги згідно з частиною першою статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі Закон №2453-VI) у розмірі 10 місячних заробітних плат.

2.5. Листом Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області від 10 березня 2017 року №595/17-вих позивача повідомлено, що вихідна допомога не нараховувалась та не виплачувалась, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який діяв на момент звільнення ОСОБА_1

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

IV. Касаційне оскарження

4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

5. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що 22 вересня 2016 року, на підставі Постанови Верховної Ради України №1600-VIII вийшла у відставку та була звільнена з посади судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області. Вважає, що відповідачем при звільненні проведено розрахунок не в повному обсязі, оскільки не виплачено вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції 2010 року.

6. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі посилаються на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.

6.1. Також, Державна судова адміністрація України, в обґрунтування доводів зазначених у своєму відзиві посилається на рішення Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року №К/800/34687/15.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VІІІ «Про звільнення суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

9. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

10. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-VI та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

11. За приписами частини третьої статті 122 Закону № 2453-VІ повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

12. За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

13. Відповідно до частини першої статті 136 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна до 1 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

14. Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 1 квітня 2014 року (далі - Закон № 1166-VII), внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 цього Закону.

VI. Позиція Верховного Суду

15. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

16. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

20. Чинним на час виникнення спірних відносин законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

21. Враховуючи викладене, реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 року.

22. Разом із цим, відповідно до частини першої статті 136 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна до 01 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

23. Проте, Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року (далі - Закон № 1166-VII), внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 цього Закону.

24. Рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VII у частині виключення статті 136 Закону № 2453-VI Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

25. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

26. Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон № 2453-VI у редакції, яка була чинна на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року № №1600-VІІІ «Про звільнення суддів», якою позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

27. Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

28. У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що за загально визнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

29. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

30. Разом з тим, у рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

31. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, тобто Закону № 2453-VІ, яким на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги у зв`язку з відставкою не передбачалась.

32. За таких обставин у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до Закону № 2453-VI, а відповідачі обґрунтовано відмовили йому у виплаті такої допомоги.

33. При цьому Верховний Суд зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

34. Що стосується доводів позивача про те, що вихідна допомога є гарантією правового статусу і особливою формою соціального забезпечення судді, а тому не може бути скасована шляхом внесення змін до законодавства, суд касаційної інстанції нагадує, що в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

35. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 06 листопада 2019 року (справа № 826/3922/17) та від 08 серпня 2019 року (справа № 823/1808/16).

36. Крім цього, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим посилання у відзиві Державної судової адміністрації України на рішення Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року №К/800/34687/15, оскільки зазначені вище постанови Верховного Суду від 06 листопада 2019 року та від 08 серпня 2019 року прийняті у справах з подібними правовими відносинами.

37. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

38. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VIІ. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак ,

Л.О. Єресько

Судді Верховного Суду