Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №819/2399/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №819/2399/15

адміністративне провадження №К/9901/28023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у складі суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

у справі №819/2399/15

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля»

до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 0000572200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на суму 37616 грн, та за штрафними санкціями на 19525,70 грн, в частині основного платежу на суму 22553 грн та 11276,5 грн штрафних санкцій, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 0000582207, яким застосовано фінансову санкцію у сумі 163919 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, позов задоволено і визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми "Р" № 0000572200 в частині нарахування основного платежу в розмірі 22553 грн та 11273,50 грн штрафних санкцій, форми "С" № 0000582207.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми "С" № 0000582207 про застосування штрафних санкцій на суму 163919 грн і в цій частині прийнято нову постанову, якою визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми «С» № 0000582207 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 163579 грн. У задоволенні решти позовної вимоги про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми «С» № 0000582207 відмовлено. В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення вимог пункту 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правомірним лише в розмірі 340 грн.

У жовтні 2016 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, зокрема, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

У відзиві на касаційну скаргу платник податків посилаючись на її необґрунтованість просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою цього суду від 12 жовтня 2016 року, та витребувано справу № 819/2399/15 з Тернопільського окружного адміністративного суду.

17 січня 2017 року справа № 819/2399/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/28023/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 06 травня 2015 року по 18 червня 2015 року на підставі наказу від 22 квітня 2015 року №337 та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок на II квартал 2015 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від 25 червня 2015 року №130/2200/30891374 (далі - акт перевірки), у висновках якого зазначено, що позивачем порушено, зокрема, пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 37615,82 грн, пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме не нараховано суму штрафу в разі самостійного збільшення суми грошового зобов'язання за червень 2014 року в розмірі 3% (14354 х 3%), пункт 5, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме невикористання при здійсненні розрахункових операцій на ринку розрахункової книжки в кількості 392 випадки, пункт 2.11 глави 2, пункт 7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме працівниками Товариства подано авансові звіти на суму 30683 грн, в яких витрачання готівкових коштів в сумі 30683 грн не підтверджена розрахунковим документом про сплату готівки в сумі 30683 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми «Р» №0000572200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 57141,70 грн, в тому числі за основним платежем 37616 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями 19525,70 грн; від 15 липня 2015 року форми «С» №0000582207 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 163919 грн.

Як вбачається з матеріалів справ, визначена в податковому повідомленні-рішенні форми «Р» №0000572200 сума основного платежу 37616 грн включає 30540,90 грн по операціях з постачання Товариством послуг з харчування своїм працівникам, 7074,92 грн по операціях з реалізації свиней зоотехніком Товариства ОСОБА_1 Сума штрафних (фінансових) санкцій 19525,70 грн включає 15270,45 грн по операціях з постачання Товариством послуг з харчування своїм працівникам, 3537,46 грн по операціях з реалізації зоотехніком Товариства ОСОБА_1, 717,70 грн за самостійне збільшення грошового зобов'язання в розмірі 3%.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для їх скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пунктів 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Статтею 39 Податкового кодексу України встановлено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни які діяли з 01 січня 2013 року до 30 вересня 2013 року.

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливо визначити звичайні ціни із застосуванням положень пунктів 39.3, 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

Відповідачем в ході проведення перевірки не доведено, що ціни, визначені платником податку при реалізації свиней живою вагою, не відповідають рівню звичайної ціни. При перевірці не враховано того, що ціни на свинину, які реалізовувалися Товариством на ринку, визначалися на кожну партію свиней. Визначення ціни на свинину проводилось на підставі наступної інформації: умови оплати (готівка, безготівковий розрахунок), обсяг партії проданих свиней, їх вгодованість, порода свиней, попит на свинину на ринку, про сезонний попит на товар на ринку, строки виконання зобов'язань покупцями. Під час проведення документальної планової виїзної перевірки не враховано зазначеної інформації і вказаних фактичних обставин. Позиція контролюючого органу щодо невідповідності цін на свинину рівню звичайних цін не відповідає вимогам пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. В ході проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган не використав для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку, а тому його висновки не можуть базуватися виключно на основі співставлення цін продажу свиней в межах одного періоду по одному підприємству.

Отже, судами попередніх інстанції зроблені висновки про неправомірність збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі основному платежу 7075 грн та штрафних (фінансових) санкцій 3537,50 грн, а відтак податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми «Р» №0000572200 в оскаржуваній частині щодо нарахування 22553 грн основного платежу та застосування 11273,50 грн штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Відповідно до пункту 2.11 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 7.41 глави 7 цього Положення, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, проведеною перевіркою авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань контролюючим органом встановлено порушення Товариством порядку відображення в облікових документах каси товариства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючого платіжного документа (розрахункового документа) (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем (підзвітною особою) готівкових коштів.

Під час здійснення документальної планової виїзної перевірки позивача надано контролюючому органу накладні про отримання товару, які були долучені до авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань. Вказані накладні про отримання товару засвідчують одночасно як факт передавання прав власності від продавця до покупця, так і факт проведення розрахунків за готівку, оскільки у змісті даних підтверджуючих документів наявний штамп «Оплачено готівкою» та підпис особи, що здійснювала розрахунки.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми «С» №0000582207 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 30683 грн.

Судами попередніх інстанцій також вірно враховано, що відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За порушення цих вимог передбачено штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовується фінансова санкція у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за вчинення продовжуваного порушення, яке полягає у невикористанні при здійсненні розрахункових операцій на ринку розрахункової книжки в кількості 392 випадки, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, є також протиправним і підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року форми «С» №0000582207 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 132940 грн.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі №819/2399/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер