Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №813/4207/16

касаційне провадження №К/9901/58346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС (далі - Офіс) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 (суддя Хома О.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі за позовом Офісу великих платників ДФС до Приватного підприємства «Торговий дім «Галпідшипник» (далі - Підприємство) про застосування арешту коштів на рахунках,

УСТАНОВИВ:

СДПІ з обслуговування ВП у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС (правонаступником якої є Офіс) 30.11.2016 звернулась до суду із позовом до Підприємства, у якому просив застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які обслуговують Підприємство.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Офіс послався на те, що Підприємство не допустило перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно наказу першого заступника начальника Офісу, прийнятого на виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 26.10.2016 у справі № 642/1365/2016-к (пр. № 1в/642/308/16).

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 13.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018, у задоволенні позову вимог відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за № 42016221090000055 від 01.03.2016, в межах якого було видано оспорюваний наказ від 18.11.2016 № 334, було закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення згідно постанови Харківської місцевої прокуратури № 1 про закриття кримінального провадження від 29.01.2018.

Офіс оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 27.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що на момент виникнення спірних правовідносин у контролюючого органу були усі законні підстави щодо проведення перевірки Підприємства, призначеної згідно оспорюваного наказу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 19.02.2019.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 27.09.2016 при розгляді клопотання у кримінальному провадженні було надано дозвіл на проведення документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Підприємства з питань дотримання податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями за 2015-2016 роки щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин. Проведення перевірки доручено фахівцям СДПІ з обслуговування ВП у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 26.10.2016 ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 27.09.2016 було роз'яснено наступним чином: виконання ухвали про дозвіл на здійснення документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Підприємства доручити фахівцям СДПІ з обслуговування ВП у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС у строк з дати набрання ухвалою про роз'яснення судового рішення законної сили впродовж 30 робочих днів.

Першим заступником начальника Офісу 18.11.2016 на виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 26.10.2016 у справі № 642/1365/2016-к (пр. № 1в/642/308/16) та на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України був виданий наказ № 334 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства».

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 21.11.2016 №543 та № 544 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства.

Директор Підприємства не допустив фахівців контролюючого органу до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, про що складено акт №243/28-06-14-00/19170443 від 21.11.2016.

З огляду на не допуск фахівців контролюючого органу до проведення перевірки, Офіс звернувся до суду із даним позовом.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

При цьому, суди встановили, що постановою Харківської місцевої прокуратури № 1 про закриття кримінального провадження від 29.01.2018 було закрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016221090000055 від 01.03.2016, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 364-1, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

З огляду на те, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що на дату ухвалення судового рішення у даній справі відсутні підстави для застосування арешту коштів Підприємства, оскільки кримінальне провадження, у рамках якого ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, на підставі якої був виданий оспорюваний наказ, було закрите з огляду на відсутність складу кримінального правопорушення.

Таким чином, доводи Офісу, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Офісу підлягає залишенню без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна