Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

справа № 240/33276/21

провадження № К/990/23567/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Мельник-Томенко Ж. М.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Коростишева Житомирської області в особі Коростишівської міської ради про визнання протиправним та скасування акту, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Безсмертного Володимира Петровича на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Токаревої М. С., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Драчук Т. О., суддів: Смілянця Е. С., Полотнянка Ю. П.

І. Суть спору

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіальної громади міста Коростишева Житомирської області в особі Коростишівської міської ради (далі також - Коростишівська міська рада), в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати акт депутата Войцехівського О. Г. від 30 січня 2017 року № 150 та скасувати акт депутата Войцехівського О. Г від 30 січня 2017 року № 150;

1.2. визнати бездіяльність Коростишівської міської ради, протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме надати відомості щодо місця реєстрації померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрованих осіб на день її смерті, за адресою: АДРЕСА_1 ;

1.3. визнати дії Коростишівської міської ради, а саме відзив № 03-26/1175 від 22 червня 2020 року на апеляційну скаргу на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року протиправними та зобов`язати Коростишівську міську раду утриматися від вчинення певних дій, а саме від захисту в суді у справі № 935/1386/20 інтересів ОСОБА_3 та її меншої доньки.

2. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 листопада 2021 року позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

3. 22 листопада 2021 року на адресу суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі, яка обґрунтована тим, що про оскаржуваний акт депутата ОСОБА_4 від 30 січня 2017 року № 150 позивач дізналась при вивченні матеріалів справи № 935/1386/20 в липні 2020 року. Стверджує, що рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року у справі № 280/1117/17 встановлено факт проживання ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки позивача - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживали по АДРЕСА_1 . Вказує, що сусідами, як з`ясувалось з часом, є депутат ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та його помічниця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ). У справі № 935/1386/20 ОСОБА_3 використовує акт депутата ОСОБА_4 від 30 січня 2017 року № 150, в якому не зазначено, що донька позивача та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю 16 років, що було встановлено в іншому судовому рішенні. Позивач вказує, що за фактом смерті ОСОБА_5 внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України за № 12017060190000016. Стверджує, що дізнавшись у липні 2020 року про оскаржуваний акт депутата ОСОБА_4 від 30 січня 2017 року № 150 під час розгляду справи № 935/1386/20 за позовом ОСОБА_3 , яка звернулась до суду у червні 2020 року про встановлення факту родинних відносин, а саме встановлення факту того, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідним дядьком ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що дізнавшись про оскаржуваний акт, неодноразово зверталась з цього приводу до органів поліції та прокуратури. Отримавши відповідь від Служби безпеки України за № 57/3/Б-310/276 від 09 липня 2021 року на звернення позивача про порушення її прав та інтересів неправомірним актом депутата від 30 січня 2017 року № 150, позивач звернулась з цим позовом у тримісячний строк. Вважаючи причини пропуску строку звернення до суду поважними, позивач просив поновити строк звернення до суду.

4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, адміністративний позов повернуто позивачу.

5. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суди виходили з того, що позивач не усунула недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. При цьому адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Стосовно доказів у підтвердження поважності пропущеного строку судами зазначено, що у позовній заяві позивач наголошувала, що нею вживались заходи щодо повідомлення правоохоронних органів та органів прокуратури про порушення її прав, починаючи з березня 2017 року та в подальшому (відповідь Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області від 29.03.2017 №Б-63 (т. 1 а.с. 154), відповідь Генеральної прокуратури України від 21.08.2018 №04/2/3-р-18 (т.1 а.с. 156), відповідь Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області, (т. 1 а.с. 155), талон-повідомлення відділу поліції № 2 (м. Коростишів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 23.02.2021 та від 11.05.2021 (т. 1 а.с. 151, 153), відповідь Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 09.07.2021 №57/3/Б-310/276 (т. 1 а.с. 150).

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що про використання оскаржуваного акту від 30 січня 2017 року № 150 сторонньою особою для її родини, зокрема помічником-консультантом депутата міської ради Войцехівського О. Г. гр. ОСОБА_3 позивач дізналась при вивченні матеріалів справи № 935/1386/20 в липні 2020 року.

Водночас, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

За наведених обставин суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подана позивачем заява не містить доводів поважності причин пропуску строку, у зв`язку з чим позовна заява відповідно до частини другої статті 123 КАС України підлягає поверненню.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Представник позивача, вважаючи вказані судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відкрити провадження у справі та задовольнити позовні вимоги.

Така позиція ґрунтується на тому, що суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо пропуску строку, оскільки позивач вчиняла заходи щодо повідомлення правоохоронних органів та органів прокуратури про порушення її прав та з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення та дії суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась у тримісячний строк до суду з цим позовом.

7. Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

8. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

9. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

12. Згідно з частинами другою та третьою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. При цьому за змістом частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

14. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

15. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.

16. За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

17. Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

18. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

19. Відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

20. З огляду на те, що спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із цим позовом до суду, слід звернути увагу на таке.

21. Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач має на меті домогтися скасування акту депутата Коростишівської міської ради Войцехівського О. Г. від 30 січня 2017 року № 150, який, як стверджує позивач, слугує підставою для розгляду справи № 935/1386/20 за позовом ОСОБА_3 , яка звернулась до суду у червні 2020 року про встановлення факту родинних відносин, а саме встановлення факту того, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідним дядьком ОСОБА_3 , та в якому відповідачем не зазначено, що донька позивача та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю 16 років, що було встановлено в іншому судовому рішенні.

22. Отже, у випадку, що склався, фактично підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо права та охоронюваного законом інтересу, є саме незгода з актом суб`єкта владних повноважень, який фігурує під час розгляду справи № 935/1386/20 в порядку цивільного судочинства щодо встановлення факту родинних зв`язків з померлим.

23. Наведене свідчить, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист спадкових прав позивача в іншій цивільній справі. При цьому як стверджує позивач, про існування оскаржуваного акту суб`єкта владних повноважень, дізналась під час розгляду цивільної справи № 935/1386/20.

24. У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

25. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

26. В аспекті наведеного Верховний Суд також вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

27. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

28. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

29. Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

30. Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

31. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

32. Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

33. У контексті наведеного, слід зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

34. Як зазначалось вище, про оскаржуваний акт депутата ОСОБА_4 від 30 січня 2017 року № 150 позивач дізналась при вивченні матеріалів справи № 935/1386/20 в липні 2020 року. При цьому, в акті суб`єкта владних повноважень не зазначено, що донька позивача та ОСОБА_5 , за фактом смерті якого внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України за № 12017060190000016, проживали однією сім`єю 16 років, що було встановлено в іншому судовому рішенні. Дізнавшись про акт суб`єкта владних повноважень, позивачем вживались заходи щодо повідомлення правоохоронних органів та органів прокуратури про порушення її прав, про що, серед інших, свідчить відповідь Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області, (т. 1 а.с. 155), талон-повідомлення відділу поліції № 2 (м. Коростишів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 23 лютого 2021 року та від 11 травня 2021 року (т. 1 а.с. 151, 153) та відповідь Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 09 липня 2021 року № 57/3/Б-310/276 (т. 1 а.с. 150).

35. З огляду на обставини цієї справи, на переконання колегії суддів Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доводам позивача та доданим до клопотання про поновлення строку звернення до суду документам, обмежившись висновком про відсутність належних, достатніх та достовірних доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

VІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

36. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

VІ. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Безсмертного Володимира Петровича задовольнити частково.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 240/33276/21 скасувати, а справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Ж. М. Мельник-Томенко