Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №200/18472/21

адміністративне провадження № К/990/28758/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 (головуючий суддя: Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.) у справі № 200/18472/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправним дії щодо невиплати страхових виплат за період з 01.01.2017 по 31.10.2021;

зобов`язати нарахувати і виплатити страхові виплати за період з 01.01.2017 по 31.10.2021.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 02.02.2022 позов задовольнив.

Копія судового рішення отримана відповідачем 09.02.2022, що підтверджується інформацією, зазначеною у зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 30.06.2022 (апеляційну скаргу зареєстровано судом 17.08.2022) оскаржив його в апеляційному порядку. Разом із апеляційною скаргою відповідач подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування причин пропуску такого строку відповідач послався на введення воєнного стану.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 визнано неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження у зв`язку із чим апеляційну скаргу відповідача залишено без руху і надано заявнику десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляції скарги шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження. Зазначив, що порушення процесуальних строків апеляційного оскарження обумовлено військовою агресією російської федерації проти України. Зокрема, протягом березня - червня 2022 року Управління знаходилося за своєю юридичною адресою в м. Слов`янськ де проводилися активні бойові дії. У місті відбувалися перебої із постачанням електроенергії, тому відповідач не завжди мав доступ до електронної пошти. З метою збереження життя та здоров`я працівників в Управлінні були запроваджені евакуаційні заходи. В Управлінні запроваджено дистанційний режим роботи. Крім того, 06.04.2022 на офіційному сайті Першого апеляційного адміністративного суду з`явилася інформація про тимчасове обмеження приймання, реєстрації вхідної та відправка вихідної кореспонденції суду. Також у період з 18.04.2022 по 31.05.2022 працівник управління ОСОБА_2 знаходилася у простої і лише 01.06.2022, згідно наказу від 30.05.2022 № 255, стало можливим повністю відновити роботу із захисту прав та інтересів управління в особі Костянтинівського міського відділення.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження у зв`язку із чим відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що копію оскаржуваного рішення отримано позивачем 09.02.2022, тоді як апеляційну скаргу подано із пропуском строку апеляційного оскарження. З пояснень відповідача вбачається, що Управління знаходиться за адресою у м. Слов`янськ, де проводяться активні бойові дії; з метою захисту працівників встановлено дистанційний режим; у зв`язку із обстрілами відбуваються перебої з електроенергією та доступу до мережі інтернет.

У контексті зазначених доводів апеляційний суд констатував, що введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Проте, апелянт не надав будь-яких доказів в підтвердження зазначених технічних обмежень. Також суд зазначив, що на час спливу строку подання апеляційної скарги не проводились активні бойові дії у м. Слов`янськ. Апелянтом не надано доказів встановлення дистанційного режиму в Управлінні або окремих працівників. Крім того, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур державними органами.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуального строку. Зазначає, що в наслідок військової агресії в роботі Управління розташованого в м. Слов`янськ, був запроваджений простій та режим дистанційної роботи. Також вказує на недостатність кадрового резерву.

Крім того, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0.7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Отже закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Водночас, протягом встановленого судом строку особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про його поновлення або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Як на причину пропуску строку апеляційного оскарження, відповідач посилається на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, що ускладнило дотримання державним органом процесуальних строків.

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає таке.

У пункті 59 ухвали від 13.09.2022 у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022, Верховний Суд зазначив, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

Окрім цього, колегія суддів також звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, лише факт введення воєнного стану в Україні не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Своєю чергою, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Суб`єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21.

Колегія суддів наголошує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Своєю чергою, апеляційним судом для заявника були забезпечені усі умови, за яких управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як суб`єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Проте, скаржник обмежився загальними фразами щодо воєнного стану та на виконання покладених на нього обов`язків доводити свою позицію не надав доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою.

Покликання скаржника на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, суд касаційної інстанції оцінює критично, оскільки останній стосується суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у спірних правовідносинах не є суб`єктом господарської діяльності чи фізичною особою, у якого виникли зобов`язання за договором.

Зазначений висновок узгоджується із загальною правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 15.12.2022 у справі №280/7562/21, від 26.01.2023 у справі № 160/5130/21 та від 24.05.2023 у справі № 200/19065/21.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кас України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №200/18472/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб