Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/410/18

адміністративне провадження №К/9901/52181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 (суддя Тулянцева І.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 ( у складі головуючого судді Юрко І.В. та суддів: Чабаненко С.В., Шалаєвої В.А.) у справі №804/410/18 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

10.01.2018 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов направлений 31.12.2017 поштою позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, згідно якого позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», щодо не включення його даних до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання нікчемним зарахування грошових коштів в сумі 51069,66 гривен з рахунку ТОВ «Кредитно - Інвестиційний центр» ЄДРПОУ 39841850 з призначеннями платежів «Оплата процентів та Повернення коштів згідно з договором №980-065-000224381 від 19.04.2016 року» на рахунок № НОМЕР_1, який належить йому - ОСОБА_2;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» внести його данні до переліку (реєстру) як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, оскільки він має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку НОМЕР_2 на суму 50000 гривен для внесення даних про нього до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

До позову долучено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, позов повернуто позивачу ОСОБА_2 у зв'язку з не усуненням недоліків встановлених судом.

Не погодившись з таким рішенням суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 позов ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки судом виявлено недоліки поданої позовної заяви та підстави для відстрочення судового збору були відсутні. Позивачу запропоновано усунути такі недоліки шляхом викладення підстав та надання доказів, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду, а також надання до суду: - власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; - документ, що підтверджує факт сплати судового збору в розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством України; - уточненої позовної заяви, яка містить адрес електронної пошти позивача та відповідача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або у разі його відсутності номер і серія паспорта позивача та ідентифікаційний код відповідача.

29.01.2018 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків. До заяви додано виправлену позовну заяву та її копії для сторін, клопотання про звільнення від сплати судового збору з додатками та копію конверта.

Оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу з підстав не виконання в повному обсязі вимог ухвали суду від 15.01.2018 про залишення позову без руху, а саме, позивачем не надано доказів поважності пропуску строків звернення до суду, оскільки з наданої до суду ксерокопії конверта неможливо встановити дату направлення поштової кореспонденції на адресу позивача. Інших доказів, які б підтверджували факт того, що саме 11.07.2017 позивачем було отримано рішення відповідача від 30.01.2017 про визнання нікчемним зарахування грошових коштів, позивач суду не надав. Також судом визнано не усуненим недолік позову в частині не надання позивачем документу про сплату судового збору враховуючи те, що підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні, а також відсутні докази на підтвердження перебування позивача у скрутному матеріальному становищі.

Залишаючи без змін оскаржувану ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 апеляційний суд, з чим у повному обсязі погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на наведене, суди першої інстанції правильно встановили, що оскільки ОСОБА_2 з адміністративним позовом про оскарження, зокрема, рішення відповідача від 30.01.2017, звернувся до суду 31.12.2017, такий позов подано до суду з порушенням шестимісячного строку встановленого для цього.

В адміністративному позові ОСОБА_2 зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з заявами про включення його до переліку вкладників які мають право на отримання коштів у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте відповідь щодо прийнятого рішення відповідача від 30.01.2017 про визнання нікчемним зарахування грошових коштів ним була отримана 11.07.2017. На підтвердження дати отримання зазначеної відповіді, яка на думку позивача і є датою відліку спливу позовної давності, ним надано суду копію конверта де адресантом є ПАТ «Банк Михайлівський», а адресатом - позивач. Разом з тим дійсно, з наданої копії конверта неможливо встановити дату направлення цього поштового відправлення адресантом, дату його отримання адресатом та вміст цього конверту. Крім цього, адресантом зазначеним на конверті не є відповідач у справі.

Будь-які інші докази, в тому числі і рішення відповідача, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав, в поданих матеріалах були відсутні та позивачем такі докази на вимогу суду не надано.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України регламентовано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на наведене та враховуючи те, що позивачем не порушувалось питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та не надано на вимогу суду доказів поважності пропуску цього строку, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого рішення щодо повернення позову скаржнику.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначене дає підстави вважати, що звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

Крім цього, вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору визначений положеннями Закону України «Про судовий збір», тому у цьому випадку суд має керуватись не лише положеннями загальної норми, визначеної частиною першою статті 133 КАС України, а й спеціальною нормою, якою є стаття 8 Закону України «Про судовий збір».

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надана позивачем довідка Пенсійного фонду України форми ОК-7 (а.с. 33) не може прийматись судом, як єдина підстава оцінки майнового стану позивача, зокрема, для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки зазначена довідка не містить відомості про усі можливі доходи позивача, а тому не дає можливості достовірно оцінити його фактичний річний дохід.

Згідно пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» за поданим позовом виступає суб'єктом владних повноважень та не є надавачем послуг чи товарів позивачеві, тому спірні правовідносини не стосуються захисту прав споживачів, відповідно позивач не може бути звільнений від сплати судового збору як споживач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про відмову у звільненні від сплати судового збору.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Зазначене дає підстави вважати, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про повернення адміністративного позову ОСОБА_2, оскільки останній не в повному обсязі у визначений судом строк усунув виявлені недоліки позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного та враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржувані рішення не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, такі судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №804/410/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду