Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 523/9208/17

провадження № К/9901/20658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 523/9208/17

за позовом ОСОБА_2 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій неправомірними;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Семенюк Г. В., Потапчук В. О., Шеметенко Л. П.) від 05 вересня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_2 у поновлені пенсії державного службовця ,та включення в розрахунок пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, індексації;

- зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з 01 квітня 2017 року поновити виплату пенсії державного службовця ОСОБА_2 в розмірі і на умовах, визначених відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (в редакції на час призначення пенсії; далі - Закон № 3723-XII) 84 %,включити в розрахунок пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань, індексацію, без змін визначення індексації (базового місяця для індексації пенсії).

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Одеси як одержувач пенсії по інвалідності з 2008 року. Оскільки позивачка продовжувала працювати, пенсія її була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Позивач вказує, що після звільнення з державної служби з 07 лютого 2011року її переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ. 12 червня 2013 року відповідно до заяви позивача переведено на пенсію по інвалідності згідно Закону № 1058-ІV.

31 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із письмовою заявою про поновлення призначеної у 2011 році пенсії державного службовця врахувавши матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань, індексацію, у задоволенні якої останній протиправно відмовив.

3. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року позовні вимоги задоволено.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 12 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 10 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в яких відповідач просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні касаційної скарги, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 12 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у період перебування на державній службі встановлена ІІ група інвалідності.

13. Позивач перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України м. Одеси з 08 вересня 2008 року отримувала пенсію по інвалідності згідно Закону № 1058-ІV.

14. 07 лютого 2011 року після звільнення з державної служби ОСОБА_2 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ. На момент звільнення позивача з державної служби її стаж державної служби становив більше 14 років.

15. 12 червня 2013 року ОСОБА_2 відповідно до поданої нею заяви переведено на пенсію по інвалідності згідно Закону № 1058-ІV.

16. 31 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про поновлення призначеної у 2011 році пенсії державного службовця врахувавши матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань, індексацію, які вона отримувала до виходу на пенсію. Також надав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

17. Листом Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06 квітня 2017 року № 90/к-5, з посиланням на п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), позивача повідомлено про те, що права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII вона не має.

18. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні із пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ з урахуванням всіх складових заробітної плати, в тому числі, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, індексації заробітної плати, які вона отримувала за період роботи па посаді державного службовця та на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

20. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції, з посиланням на ст. 22, 58 Конституції України, зазначав, що з 01 травня 2016 року нарахування пенсійних виплат проводяться відповідно до вимог Закону № 889-VIII, однак це стосується лише тих пенсіонерів, які вийшли на пенсію з часу введення вказаного Закону, а не тих, хто вже перебуває на пенсії, і кому пенсійне забезпечення встановлено відповідно до Закону № 3723-ХІІ, як у випадку позивача. Законом № 889-VIII не встановлено, що для пенсіонерів, які вийшли на пенсію до введення його в дію, необхідно проводити повторне призначення пенсій або їх перерахунок за нормами саме цього Закону.

21. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що з 01 червня 2015 року Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом № 3723-ХІІ не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

22. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на час звернення за призначенням пенсії (31 березня 2017 року) позивач не працювала на посаді державного службовця, пенсійний орган правомірно відмовив їй у задоволенні заяви про переведення на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. У касаційній скарзі скаржник вказує, що вона має право на поновлення виплати пенсії державного службовця в розмірі і на умовах, визначених відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ з включенням до розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

24. Скаржник з посиланням на ст. 22, 58 Конституції України та ст. 1, 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначає, що право на виплату пенсії згідно Закону № 3723-ХІІ у неї виникло у 2011 році, і вона не зверталась ані за призначенням пенсії, ані за її перерахунком, а лише просила поновити виплату раніше призначеної пенсії, з включенням в розрахунок «інших виплат».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

26. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

28. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, ст. 37 цього Закону.

29. 10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв'язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

30. Відповідно до п. 10 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

31. Згідно з п. 12 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

32. Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

33. Згідно із ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону № 1058-ІV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

34. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року, (далі - Порядок № 622).

35. Відповідно до п. 2 вказаного Порядку згідно з п. 10 і 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

36. Відповідно до п. 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого п. 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV.

37. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ виникає за наявності страхового стажу у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII пенсія не призначалася.

38. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачеві вже призначалася пенсія по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, однак у подальшому позивача за його заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення.

39. Відтак, оскільки ОСОБА_2 до набрання чинності Законом № 889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону позивач не має.

40. Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що вона не просила призначити їй пенсію за Законом № 3723-XII, а лише просила поновити виплату раніше призначеної пенсії, Суд вважає безпідставними, оскільки згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

41. У вказаній нормі йдеться про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 Закону № 1058-IV (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), у той час як у спірних правовідносинах ставиться питання про перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. За таких обставин, у спірних правовідносинах має місце звернення ОСОБА_2 за повторним призначенням пенсії, відповідно до Закону № 3723-XII.

42. Також безпідставним є посилання позивача у касаційній скарзі на ст. 22, 58 Конституції України та ст. 1, 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, оскільки право позивача на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII відповідачем не заперечувалося та вона реалізувала його у лютому 2011 року.

43. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

44. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

47. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 523/9208/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб