Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №804/14922/15

адміністративне провадження №К/9901/14902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/14922/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталії Володимирівни треті особи : Фермерське господарство "Федорик", Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про скасування рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Фермерського господарства "Федорик" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду, прийняту 09 березня 2016 року у складі судді Турлакової Н.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 01 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Кругового О.О., суддів Божко Л.А., Лукманової О.М.,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Олімпекс - Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталії Володимирівни індексний номер 22078236 від 15 червня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством «Федорик» та ОСОБА_2, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 10039153.

Позов обґрунтовано тим, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В. при проведенні державної реєстрації речового права за Договором оренди землі, укладеним між Фермерським господарством «Федорик» та ОСОБА_2 належним чином не перевірено, чи вже зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого було неправомірно здійснено реєстрацію договорів оренди однієї і тієї самої земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталії Володимирівни індексний номер 22078236 від 15 червня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством «Федорик» та ОСОБА_2, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 10039153.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,94 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, і належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до Державного акта НОМЕР_2 від 15 березня 2001 року. У пункті 2.3 договору зазначено, що договір складено сторонами терміном на 4 роки 11 місяців 29 днів, початок дії договору з моменту державної реєстрації. Відповідно пункту 3 договору орендодавець гарантує, що ніяких обтяжень чи обмежень відносно переданої в оренду земельної ділянки не існує. Не допускається одностороння зміна або розірвання договору.

У 2006 року вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04:06:126:01171. Факт державної реєстрації підтверджується договором оренди та листом Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 01 вересня 2015 року № 0-406-0.8-1400/2-15.

Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду від 14 серпня 2008 року до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки, згідно умов якої, крім іншого, внесено зміни в абзац 1, пункту 2.3 Термін дії договору, розділу 2 Умови договору, та викладено його в наступній редакції: «договір діє до 31 грудня 2015 року».

01 червня 2010 року додаткову угоду зареєстровано в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 04-10-126-02258. Факт державної реєстрації підтверджується додатковою угодою та листом Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 01 вересня 2015 року № 0-406-0.8-1400/2-15.

15 червня 2015 року Державним реєстратором - приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22078236 від 15 червня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством «Федорик» та ОСОБА_2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копія якого наявна в матеріалах справи.

Правомірність та обґрунтованість рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. індексний номер 22078236 від 15 червня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством «Федорук» та ОСОБА_2, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 10039153 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суди дійшли висновку про задоволення позову з огляду на те, що з метою недопущення подвійної реєстрації речових прав державний реєстратор зобов'язаний був вжити заходів щодо отримання інформації від інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо факту реєстрації права оренди на вказані земельні ділянку, яке мале місце до 01 січня 2013 року, та не міститься в Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Оскільки під час реєстрації речових прав оренди держаним реєстратором не було виконано покладених на нього Законом обов'язків щодо перевірки факту попередньої реєстрації, оскаржувані рішення про державну реєстрацію підлягають скасуванню в судовому порядку.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п'ята статті 6 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV)).

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

Згідно з частинами другою, третьою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 18 Закону).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 18 Закону).

Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

- під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов'язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов'язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Як установили суди, договір оренди земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_2, не припинений на час прийняття оскаржуваного рішення, був зареєстрований в установленому законодавством порядку відділом.

Наявність такої суперечності між заявленим Фермерським господарством «Федорик» та вже зареєстрованим правом позивача у розумінні пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Однак через неналежне виконання державним реєстратором його обов'язків під час розгляду заяви Фермерського господарства «Федорик» про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою ОСОБА_2 та прийняття відповідного рішення факт існування реєстрації права позивача на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою відповідача, що призвело до подвійної державної реєстрації права.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Федорик" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 804/14922/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду