ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 802/1814/18-а

адміністративне провадження № К/9901/6882/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроніка» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року (суддя Воробйова І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року (судді: Залімський І.Г. (головуючий), Сушко О.О., Смілянець Е. С.) у справі № 802/1814/18-а за позовом Приватного підприємства «Агроніка» до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Агроніка» (далі - позивач, платник податків, Підприємство, ПП «Агроніка») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005331401 від 12.06.2018, № 0002031402 від 05.03.2018.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, контролюючий орган дійшов помилкових висновків щодо звільнення від оподаткування ПДВ господарських операцій з постачання ПП «Агроніка» кукурудзи 3-го класу власного виробництва за межі митного кордону, оскільки такі господарські операції підлягають оподаткуванню за загальним правилом згідно положень п. 193.1 ст. 193, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 15 Податкового кодексу України. Також позивач зазначає про недоліки акту перевірки на підставі якого відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема, що такий не прошитий, не вірно пронумерований та сторінки не завізовані працівником, відповідальним за проведення перевірки, а тому оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005331401 від 12.06.2018, № 0002031402 від 05.03.2018 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Відповідачем було доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень належними, достатніми та допустимими доказами та доводами, що не було спростовано позивачем. Судами встановлено та зазначено, що за встановленими у справі обставинами до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов правильного висновку про порушення позивачем положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов`язання в розмірі 231 407,00 грн, а відтак контролюючим органом правомірно збільшено зобов`язання за платежем ПДВ та застосовано штрафні санкції. Крім того, суди дійшли висновків, що недоліки акта перевірки (на які посилався позивач) є неістотними, оскільки не спростовують наявність виявлених порушень та не впливають на їх суть.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ПП «Агроніка» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення рішення № 0005331401 від 12.06.2018 та у цій частині прийняти нове рішення яким задовільнити позовні вимоги ПП «Агроніка».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень № 124, № 125, № 126, № 127, № 128 від 25.01.2018 та наказу від 11.01.2018 за № 111 державними ревізорами/інспекторами у період з 25.01.2018 по 14.02.2018 проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Агроніка» податкового законодавства за період з 01.11.2014 по 30.11.2017, валютного за період з 01.11.2014 по 30.11.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове страхування за період з 01.01.2011 по 30.11.2017.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21.02.2018 № 746/1401/30002541, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, серед іншого, п. 103.4 ст. 103, п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141, п. 198.1, 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ПП «Агроніка» встановлено, що має місце завищення від`ємного значення між сумою податкових зобов`язань та податкового періоду на суму 14 672,00 грн, заниження податку з доходів нерезидента на суму 11 643,69 грн та заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 231 407,00 грн. В акті зазначено, що Підприємством при виплаті нерезиденту «TRANSALEX Internationale Spedition GmbH» доходу у вигляді фрахту в сумі 4300 євро/101 600,43 грн та при виплаті нерезиденту «TRANS-ENGLERT» Poland доходу у вигляді фрахту в сумі 3200 євро/92 460,96 грн, не оподатковано такі доходи за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидента на загальну суму 450 євро /11 643,69 грн (довідка про нерезиденство (або її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України, в ході перевірки не надавалась).

Також перевіркою встановлено, що в періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015 ПП «Агроніка» реалізовано кукурудзу 3-го класу власного виробництва урожаю 2014 року (код товару - 1002900000) за межі митного кордону України у загальній кількості 1988,038 т.

В ході проведення перевірки встановлено, що у процесі вирощування кукурудзи врожаю 2014 року платником сформовано податковий кредит з ПДВ у розрахунку на 1 тонну кукурудзи 116,40 грн. У підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ, відповідних звітних (податкових періодів), а також суми податкового кредиту у розрахунку на 1 тонну кукурудзи отримано довідку за підписами посадових осіб платника. Сума ПДВ, що підлягає відображенню у складі податкових зобов`язань з ПДВ розрахована за березень 2015 року - 204 690,45 грн, за квітень 2015 року у розмірі 26 717,18 грн.

Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що на порушення п. 198.5 ст. 198, п. 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України ПП «Агроніка» занижено суму податкових зобов`язань у сумі 231 407,00 грн у тому числі за березень 2015 року у сумі 204 690,00 грн, квітень 2015 року - 26 717,00 грн.

Крім того, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.11.2014 по 31.12.2016 встановлено його завищення всього на суму 15 431,00 грн, в тому числі за травень 2016 року на суму 14 374,00 грн та за вересень 2016 року на суму 1 057,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002031402 від 05.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб - 11 643,69 грн та застосовано штрафні санкції на суму 1 386,92 грн; № 0002001401 від 07.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку з податку на додану вартість у сумі - 233 854,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 58 464,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2018 та від 07.03.2018, були оскаржені позивачем до ДФС України, за наслідком чого - податкове повідомлення-рішення № 0002001401 скасовано в частині порушення щодо використання коштів зі спеціального рахунку не за призначенням, а в іншій частині залишено без змін.

В подальшому, прийнято податкове-повідомлення рішення № 0005331401 від 12.06.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку з податку на додану вартість у сумі - 231 407,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 57 852,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень чинного податкового законодавства, зазначає, що господарські операції, що здійснювалися ПП «Агроніка» підлягають оподаткуванню не за положеннями пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» ПК України, а за загальними правилами оподаткування. З урахуванням зазначеного, позивач вказує, що оскільки такі операції ПП «Агроніка» не підпадають під дію пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» ПК України, відтак до позивача не підлягають застосуванню положення пункту 198.5 статті 198 ПК України, а, отже, і донарахування податкових зобов`язань в сумі 231 407,00 грн за основним платежем та 57 852,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, у касаційній скарзі позивач зазначає про порушення допущені контролюючим органом при оформленні акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду (у касаційній скарзі позивач зазначив, що оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0005331401 від 12.06.2018), визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі, зокрема зазначаючи про те, що до спірних правовідносин (які зумовили прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення № 0005331401 від 12.06.2018) підлягають застосуванню положення пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов правильного висновку про порушення позивачем положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов`язання в розмірі 231 407,00 грн, а відтак контролюючим органом правомірно збільшено зобов`язання за платежем ПДВ та застосовано штрафні санкції. Крім того, суди дійшли висновків, що недоліки акта перевірки (на які посилався позивач) є неістотними, оскільки не спростовують наявність виявлених порушень та не впливають на їх суть.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут і далі - на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями пункту 193.1 статті 193 ПК України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я».

Слід звернути увагу, що з 01.01.2015 набули чинності положення пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» Перехідних положень ПК України.

Так, відповідно до пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» Перехідних положень ПК України, тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

До 31 грудня 2017 року включно призупинити дію пункту 197.21 статті 197 цього Кодексу.

Таким чином, у відповідності до вказаних положень пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» Перехідних положень ПК України, тимчасово до 31 грудня 2017 року включно звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД. При цьому, податковим законодавством не передбачено застережень/обмежень щодо кола осіб (платників податку), а також черговості постачання такого товару.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період березень-квітень 2015 року ПП «Агроніка» реалізовано кукурудзу 3-го класу власного виробництва урожаю 2014 року за межі митного кордону України, відповідно до договорів: № 1/р00972 від 26.02.2015, укладеного з компанією «HEALTHWAY LIMITED» Suite 925-A Europort Auenue Gibraltar та № 1/р01027 від 04.03.2015, укладеного з компанією «HEALTHWAY LIMITED» Suite 925-A Europort Auenue Gibraltar. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно УКТ ЗЕД товарна позиція кукурудзи - 1005, тобто така підпадає під дію норми щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операції з вивезення в митному режимі.

Таким чином, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що за встановленими у цій справі обставинами до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX «Особливості справляння податку на додану вартість» Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005331401 від 12.06.2018.

Щодо посилань позивача на окремі недоліки в оформленні контролюючим органом вказаного акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах вже неодноразово зазначав, що недоліки оформлення акта перевірки, податкового-повідомлення-рішення не є безумовною підставою для його скасування, оскільки не нівелюють порушень податкового законодавства, допущених платником податків, що, зокрема, встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи та не спростовано позивачем жодними наданими належними, достатніми та допустимими доказами. Так, у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено обґрунтованість зазначених у вказаному акті перевірки висновків контролюючого органу, а помилки про які зазначає позивач не стосуються змісту акта перевірки.

12. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що розглядається (в контексті здійснених господарських операцій позивача), проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

14. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроніка» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 802/1814/18-а слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроніка» залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 802/1814/18-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова