ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

справа №300/2531/21

адміністративне провадження № К/990/3566/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у складі судді Гундяка В.Д. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Довгополова О.М. (головуючий), суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:

визнати протиправними дії та зобов`язати перерахувати та виплачувати йому пенсію за вислугу років на підставі оновленої довідки Головного управління СБУ в Івано-Франківській області №50 від 19 серпня 2020 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 5 березня 2019 року та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року по справі №300/3096/20, без обмеження розміром із врахуванням раніше виплачених сум.

2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмова ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у перерахунку і виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням права останнього на соціальний захист.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1 На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року у справі №300/3096/20, відповідач у березні 2021 року провів перерахунок пенсії позивача за вислугу років з 1 квітня 2019 року. Внаслідок такого перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 був обмежений максимальним розміром пенсії - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

3.2 1 квітня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії з 1 квітня 2019 року без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

3.3 Листом за №3169-2890/К-02/8-0900/21 від 13 травня 2021 року відповідач повідомив позивача, що згідно норм чинного законодавства України максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому виплата пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру проводиться правомірно.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на ігнорування судом апеляційної інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 9 лютого 2021 року у справі №1640/2500/18.

5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

8. У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.

10. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 1 жовтня 2011 року.

11. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

12. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

13. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

14. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

15. Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

15. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

16. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

17. Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

18. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

19. Тобто, на момент виникнення спірних відносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

20. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних відносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

21. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

22. Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

23. У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1 8 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

24. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

25. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19.

26. Тому дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо виплати з 1 квітня 2019 року пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, з обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність), є протиправним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

27. При цьому, колегія суддів зазначає, що вимога зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснювати з 1 квітня 2019 року виплату його пенсії без обмеження максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, заявлена позивачем щодо правовідносин, які виникли між сторонами спору з 1 квітня 2019 року, за якими судом встановлено порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення, а також щодо правовідносин, які ще не виникли - здійснювати виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

28. Разом із цим, Верховний Суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, відтак позовні вимоги, заявлені на майбутнє не можуть бути захищені у судовому порядку.

29. Таким, чином обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

30. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

31. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у спосіб, визначений Верховним Судом.

32. Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

33. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 4086 грн. За подання позову до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір розмірі 908 грн (квитанція від 24 травня 2021 року), за подання апеляційної скарги - 1362 грн (квитанція від 14 серпня 2021 року) та за подання касаційної скарги - 1816 грн (квитанція від 18 січня 2022 року).

34. Ураховуючи викладене, Колегія суддів дійшла висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 345 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виплати ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року пенсії з обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 1 квітня 2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4086 грн (чотири тисячі вісімдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін