Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2020 року у справі №820/3280/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №820/3280/17

адміністративне провадження №К/9901/41542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флешком» на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Волошина Д.А. від 23 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кононенко З.О., суддів Бондара В.О., Калиновського В.А. від 26 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флешком» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Флешком» (далі - позивач, Товариство, Банк) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2017 року №002025013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4581,31 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону, оскільки прийняте за наслідками камеральної перевірки, проведеної з порушенням приписів абзацу першого пункту 76.3. статті 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме поза межами строків для проведення такої перевірки. Також позивач посилався й на те, що камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року (далі - ПДВ) вже проводилась посадовими особами Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якій до 01 січня 2017 року перебувало на обліку Товариство, і жодних порушень за результатами такої перевірки встановлено не було.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що встановлений абзацом першим пункту 76.3. статті 76 ПК України строк передбачений для проведення камеральної перевірки, предметом якої є перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку, позаяк предметом перевірки у даному випадку є своєчасність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а тому податковий орган, проводячи камеральну перевірку Товариства у строк, встановлений абзацом другим пункту 76.3. статті 76, статтею 102 ПК України (1095 днів), вимоги законодавства не порушив. Також вказав, що нормами податкового законодавства не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормою пункту 78.2 статті 78 ПК України, якою заборонено контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки з питань, що вже були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. За наведеного, враховуючи, що позивач перейшов на облік до Харківського управління Офісу з 2017 року, предмет проведеної камеральної перевірки (своєчасність реєстрації податкових накладних в ЄРПН за серпень 2016 року) та доведення виявлених у ході такої перевірки обставин порушення Товариством строків реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку про законність прийнятого за результатами перевірки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство, посилаючись на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві, вказує на невідповідність висновків судів приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, й обставинам справи, а відтак зазначає про відсутність підстав для визнання законним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято за результатами камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року, проведеної повторно та з порушенням строків, встановлених пунктом 76.3 статті 76 ПК України. На думку позивача, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Офіс у відзиві на касаційну скаргу просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої. Вважає, що згідно норм податкового законодавства, чинних на момент проведення перевірки, предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, можуть бути і інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних в ЄРПН й, до того ж, нормами ПК України не передбачено обмежень у повторному проведенні камеральних перевірок. Відтак стверджує, що висновки судів у цій справі зроблені за правильного застосування норм податкового законодавства.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами Офісу, вважаючи їх безпідставними.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 64.7 статті 64 глави 6 розділу ІІ ПК України Товариство включено до Реєстру великих платників податків на 2017 рік та змінено основне місце обліку великого платника податків шляхом переведення на облік до Харківського управління Офісу.

12 липня 2017 року фахівцями Офісу на підставі пункту 200.10 статті 200 ПК України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за серпень 2016 року, та своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за серпень 2016 року, результати якої оформлено актом №730/28-10-50-13-17/35477142, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме здійснення реєстрації податкової накладної від 08 серпня 2016 року №327 на суму 274878,50 грн, у тому числі ПДВ - 45813,08 грн., в ЄРПН з перевищенням п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою її складання.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Позивач не заперечує факту порушення терміну реєстрації податкової накладної в ЄРПН до 15 календарних днів, предметом же доказування в цій справі є дотримання контролюючим органом процедури та термінів проведення камеральної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення відповідачем камеральної перевірки) ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами.

В свою чергу за приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін визначений абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Товариством здійснено реєстрацію податкової накладної від 08 серпня 2016 року №327 на суму 274878,50 грн, у тому числі ПДВ - 45813,08 грн., 02 вересня 2016 року.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201.1 ПК України (у редакції, чинній на момент складення податкової накладної) було передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників ПДВ, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів (пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України).

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючим органам надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом же підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній з 01 січня 2017 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, пунктом 76.3 якої встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас згідно з положеннями пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Висновки судів попередніх інстанції у повному обсязі відповідають наведеній правовій позиції, яка також неодноразово висловлювалась й у постановах Верховного Суду, зокрема від 18 травня 2018 року у справі №804/4483/17, від 29 січня 2019 року у справі №805/4868/16-а, від 21 лютого 2019 року у справі №808/2404/17.

Установивши обставини проведення відповідачем у липні 2017 року камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за серпень 2016 року, суди дійшли правильного висновку про дотримання контролюючим органом строків, передбачених абзацом другим пункту 76.3 статті 76, статтею 102 ПК України, протягом яких може бути проведена камеральна перевірка таких питань.

Слід погодитися із висновком судів попередніх інстанцій й про те, що нормами податкового законодавства не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормою пункту 78.2 статті 78 ПК України, якою заборонено контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки з питань, що вже були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, а тому останні обґрунтовано визнали безпідставними посилання позивача на обставини повторності проведеної перевірки з аналогічних питань. До того ж, у даному випадку, у ході камеральної перевірки окрім даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з ПДВ за серпень 2016 року, перевірялась й своєчасність реєстрації податкових накладних в ЄРПН за серпень 2016 року, тобто предмет перевірки охоплював й інші питання.

Варто зазначити, що проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності.

Наведене, а також зміст встановлених фактичних обставин свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі прийняті за правильного застосування вказаних норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Посилання позивача у касаційній скарзі на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, є безпідставними, адже останні зроблені у спорі щодо оскарження наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки. Тобто спір, який є предметом вирішення у цій справі, виник у правовідносинах, які не є подібними.

Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 343 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флешком» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду