Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №440/2133/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №440/2133/19

адміністративне провадження №К/9901/34963/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 440/2133/19

за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, постановлене суддею Гіглавою О.В.

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів Ральченка І.М., Катунова В.В.

та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів Ральченка І.М., Катунова В.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду державного майна України (далі - відповідач-1, ФДМУ), Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - відповідач-2), у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ФДМУ від 16 травня 2019 року №151-р "Про звільнення ОСОБА_1 ";

1.2. зобов`язати ФДМУ поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях;

1.3. стягнути з ФДМУ середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення ОСОБА_1 ;

1.4. стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях компенсації за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 3895,76 грн;

1.5. стягнути з ФДМУ на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність наказу про звільнення її з посади заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області, оскільки за період своєї роботи в органах фонду державного майна остання зарекомендувала себе як кваліфікований спеціаліст, якісно та в повному обсязі виконувала посадові обов`язки, нарікань та зауважень зі сторони керівництва не мала. В результаті реорганізації Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області в Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях та затвердження нового штатного розпису кількість одиниць керівних посад склала 4 (начальник регіонального відділення, перший заступник начальника, заступник начальника регіонального відділення та заступник начальника регіонального відділення - начальник Управління забезпечення реалізації повноважень у Сумській області). Разом з тим, 13 березня 2019 року Фондом надано на ознайомлення ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення, в якому останній запропоновано вакантну посаду начальника відділу документального забезпечення, адміністративно-господарської та інформаційно-аналітичної роботи регіонального відділення. У подальшому, ОСОБА_1 пропонувалося ще ряд інших не керівних посад. Однак, позивач відмовилася від призначення на одну із таких посад, виходячи з відповідних її особистих якостей як спеціаліста, показників роботи, займаної посади до реорганізації відділення та інших факторів. ОСОБА_1 вважає безпідставним не пропонування їй для зайняття вакантної посади заступника начальника регіонального відділення, неврахування Фондом переважного права на залишення її на роботі, не проведення порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації останньої з іншими працівниками, яким пропонувалася посада заступника начальника регіонального відділення. З огляду на це, позивач вважає, що вона підлягає поновленню на посаді та на її користь має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ФДМУ від 16 травня 2019 року №151-р "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 18 травня 2019 року.

3.3. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 53729,25 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

3.4. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ФДМУ на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5580,00 грн.

3.5. В решті позову відмовлено.

4. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з незаконності спірного наказу про звільнення позивача.

5. Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року заяву представника позивача - адвоката Фесенко Юлії Олександрівни про вирішення питання про судові витрати - задоволено частково. Прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 434 грн 44 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ФДМУ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 434 грн 44 коп.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

6. 16 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях, у якій скаржник просить:

6.1. скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправним та скасування наказу ФДМУ від 16 травня 2019 року №151-р "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 18 травня 2019 року; стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 53729,25 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ФДМУ на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5580,00 грн допуску до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій без змін.

6.2. скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року в частині задоволення заяви представника позивача - адвоката Фесенко Ю.О. та стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 434 грн 44 коп.

7. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що позивачу були запропоновані усі наявні в регіональному відділенні вакантні посади. Посада заступника начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами держави не була вакантною з огляду на пропонування її 06 березня 2019 року ОСОБА_2 , яка від неї відмовилася тільки 15 березня 2019 року. У зв`язку з тим, що станом на 15 березня 2019 року ОСОБА_1 вже була запропонована посада начальника відділу документального забезпечення, адміністративно-господарської та інформаційно-аналітичної роботи, відмову від призначення на яку остання надала лише 23 квітня 2019 року, на посаду заступника начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами держави оголошено конкурс, проведено його та прийнято на вказану посаду переможця конкурсу.

7.1. Скаржник вказує на правомірність не пропонування ОСОБА_1 посади заступника начальника регіонального відділення у період з 13 березня 2019 року по 23 квітня 2019 року, оскільки в цей період остання розмірковувала над прийняттям пропозиції щодо зайняття посади начальника відділу документального забезпечення, адміністративно-господарської та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях. Також, обґрунтовуючи неможливість пропонування ОСОБА_1 зайняти посаду заступника начальника реорганізованого регіонального відділення, скаржник вказав на те, що вказана посада була запропонована ОСОБА_3 , тобто не була вакантною.

7.3. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що заступником начальника ОСОБА_1 рішення щодо надання згоди чи відмови від запропонованої посади не було прийнято, а лише було накладено напис на попередженні про наступне вивільнення. Крім того, ознайомлення працівників керівного складу регіонального відділення відбулося в один день - 13 березня 2019 року.

7.4. Також вказує на безпідставне стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ФДМУ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1434 грн 44 коп.

8. 16 грудня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 17 червня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

11. 16 січня 2020 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фесенко Ю.О. надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що станом на 13 березня 2019 року, тобто на дату ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням про наступне вивільнення, ОСОБА_3 вже відмовилася від зайняття посади заступника начальника регіонального відділення, отже вказана посада була вакантною, проте не пропонувалася їй ані 13 березня 2019 року, ані у період з 13 березня 2019 року по 20 березня 2019 року до її зайняття ОСОБА_4 .

12. Від відповідача-2 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

13. Наказом Фонду державного майна України від 12 квітня 2010 року №77-р відповідно до пункту 7 Положення про регіональне відділення Фонду держаного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №412 "Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті", ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області з 12 квітня 2010 року, як таку, що зарахована до кадрового резерву.

14. 07 вересня 2018 року наказом ФДМУ №197-р відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України "Про державну службу" першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області ОСОБА_1 з 07 вересня 2018 року переведено на посаду заступника начальника цього регіонального відділення з посадовим окладом 9000,00 грн.

15. У подальшому, відносно позивача ФДМУ приймалися ряд наказів про нагородження, про встановлення надбавок та про преміювання.

16. Наказом Фонду державного майна України "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" від 17 січня 2019 року №40 відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 за №935/21247, із змінами, та на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 N 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі "Партнерство заради розвитку" від 03.12.2018, наказано утворити Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Полтава, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській області, Регіональне відділення ФДМУ по Сумській області.

17. Згідно штатного розпису на 2018 рік Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області, з урахуванням змін до нього, кількість штатних одиниць відділення до реорганізації складало 40 осіб, з них керівництво 4 штатних одиниці: - начальник регіонального відділення (1); - перший заступник начальника регіонального відділення (1); - заступник начальника регіонального відділення (2).

18. За змістом штатного розпису Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на 2019 рік, що вводиться в дію з 21.01.2019, кількість штатних одиниць реорганізованого відділення складає 77 осіб, з них керівництво 4 штатних одиниці: - начальник регіонального відділення (1); - перший заступник начальника регіонального відділення (1); - заступник начальника регіонального відділення (1); - заступник начальника регіонального відділення - начальник Управління забезпечення реалізації повноважень у Сумській області (1).

19. ФДМУ звернувся до реорганізованого Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях з листом від 01 березня 2019 року №10-09-4151, в якому просив відділення в найкоротший термін надати обґрунтовані пропозиції щодо переведення працівників Регіональних відділень ДФМУ по Полтавській та Сумській областях, які займають посади начальників регіональних відділень, а також перших заступників та заступників начальників цих регіональних відділень.

20. Листом від 05 березня 2019 року №001-15 (а.с. 147-148) Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях надало Фонду наступні пропозиції стосовно переведення працівників:

20.1. начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області ОСОБА_3 на посаду заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях;

20.2. першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях;

20.3. заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області ОСОБА_7 на посаду начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами держави Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях;

20.4. заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області ОСОБА_1 на посаду начальника відділу документального забезпечення, адміністративно-господарської та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях;

20.5. начальника Регіонального відділення ФДМУ по Сумській області ОСОБА_6 на посаду заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Сумській області;

20.6. першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Сумській області ОСОБА_8. на посаду заступника начальника відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях;

20.7. заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Сумській області ОСОБА_9 на посаду завідувача сектором внутрішньої безпеки та запобігання корупції Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях.

21. 12 березня 2019 року ФДМУ звернувся до Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях з листом №10-09-4778, в якому просив ознайомити з попередженням про наступне вивільнення працівників Регіональних відділень ФДМУ по Полтавській області та Сумській області, які займають посади начальників регіональних відділень, а також перших заступників та заступників начальників цих регіональних відділень.

22. У зв`язку з реорганізацією шляхом злиття Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області, Регіонального відділення ФДМУ по Сумській області та утворенням Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях як юридичної особи публічного права, що розташоване у м. Полтава, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17 січня 2019 року №40 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" ОСОБА_1 попереджено про наступне скорочення посади заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області, яку вона обіймає.

23. Наказом ФДМУ від 16 травня 2019 року №151-р ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", Закону України "Про Фонд державного майна України" та враховуючи листи Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях від 06 травня 2019 року №01-108-0660 та від 16 травня 2019 року №01-108-0884, лист Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 15 травня 2019 року №01-002-01167, ОСОБА_1 на підставі попередження про наступне вивільнення звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 17 травня 2019 року.

24. Згідно з наявною у матеріалах банківською випискою по рахунку позивача, повний розрахунок при звільненні з останньою проведено 20.05.2019.

25. Позивач, не погодившись з прийнятим відносно неї наказом ФДМУ від 16 травня 2019 року №151-р та проведенням повного розрахунку при звільненні із запізненням, звернулася до суду з даним позовом.

Джерела права

26. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

28. Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

29. Відповідно до частини 3 статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

30. Враховуючи положення частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

31. За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

32. Частиною 1 статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

33. За правилами частини другої цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

34. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя цієї ж статті).

35. Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

36. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

37. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

39. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

40. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

43. Предметом спору у даній справі є правомірність наказу відповідача від 16 травня 2019 року №151-р про звільнення позивача з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII.

44. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

45. З матеріалів справи слідує, що 13 березня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення та запропоновано останній переведення на вакантну посаду начальника відділу документального забезпечення, адміністративно-господарської та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, про незгоду з якою остання повідомила Фонд 23 квітня 2019 року шляхом здійснення відповідного запису в попередженні.

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що незважаючи на збереження у штатному розписі реорганізованого відділення посади, яку ОСОБА_1 займала до реорганізації відділень, а саме, заступника начальника регіонального відділення, про що свідчать наявні у справі штатні розписи, а також ідентичності посадових обов`язків заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області з посадовими обов`язками заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, про що свідчать відповідні посадові інструкції, останній не було запропоновано переведення на посаду заступника начальника регіонального відділення.

47. У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неможливість пропонування ОСОБА_1 зайняти посаду заступника начальника реорганізованого регіонального відділення, скаржник посилається на те, що вказана посада була запропонована ОСОБА_3 , тобто не була вакантною.

48. Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за змістом письмових пояснень ФДМУ від 29 серпня 2019 року за результатами ознайомлення 13 березня 2019 року з попередженням про наступне вивільнення зазначеними працівниками, зокрема, начальником регіонального відділення ФДМУ по Сумській області ОСОБА_6 надано згоду на переведення на запропоновану посаду, а начальником регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області ОСОБА_3. надано відмову від переведення на запропоновану посаду заступника начальника реорганізованого відділення.

49. Також з письмових пояснень ФДМУ від 29 серпня 2019 року слідує те, що наказом ФДМУ від 19 березня 2019 року №64-р на посаду заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях було призначено в порядку переведення з ФДМУ з 20 березня 2019 року ОСОБА_4 , за його заявою від 15 березня 2019 року. Вказану посаду останній займав до 21 травня 2019 року.

50. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що станом на 13 березня 2019 року, тобто на дату ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням про наступне вивільнення, ОСОБА_3 вже відмовилася від зайняття посади заступника начальника регіонального відділення, отже вказана посада була вакантною, проте не пропонувалася ОСОБА_1 ані 13 березня 2019 року, ані у період з 13 березня 2019 року по 20 березня 2019 року до її зайняття ОСОБА_4 .

51. Посилання скаржника на правомірність не пропонування ОСОБА_1 посади заступника начальника регіонального відділення у період з 13 березня 2019 року по 23 квітня 2019 року, оскільки в цей період остання розмірковувала над прийняттям пропозиції щодо зайняття посади начальника відділу документального забезпечення, адміністративно-господарської та інформаційно-аналітичної роботи Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, колегією суддів Верховного Суду відхиляється з огляду на не встановлення жодним діючим законодавчим актом часового проміжку для прийняття попередженою про вивільнення особою рішення про погодження чи непогодження з запропонованими посадами, а також заборони пропонування попередженій про вивільнення особі кількох одночасно або у різний час додаткових пропозицій з наявних вакантних посад до моменту отримання від такої особи відповідної відмови від запропонованої чи запропонованих їй раніше посад.

52. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо наявності у спірних правовідносинах порушень вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу в частині дотримання процедури вивільнення позивача.

53. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли вірних висновків про те, що відповідачем в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, не було запропоновано ОСОБА_1 посаду заступника начальника регіонального відділення у період з 13 березня 2019 року по 23 квітня 2019 року. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, оціненими судами попередніх інстанції в їх сукупності.

54. Тому, Верховний Суд вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про протиправність наказу наказу ФДМУ від 16 травня 2019 року №151-р про звільнення позивача з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII, а позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

55. Стосовно оскарження додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, Верховний Суд зазначає наступне.

56. Вищезазначеним рішенням суд апеляційної інстанції задовольнив заяву представника позивача - адвоката Фесенко Юлії Олександрівни, виніс додаткову постанову з питань сплати судових витрат, якою стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 434 грн 44 коп., а також за рахунок бюджетних асигнувань ФДМУ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 434 грн 44 коп.

57. Заважаючи на те, що у даній касаційній скарзі скаржником не наведено жодних обґрунтувань для скасування додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, тому відсутні правові підстави для її скасування.

58. З вимог статті 134 КАС України слідує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

59. Подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

60. При цьому, Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 2868 грн 87 коп, витрачені позивачем, є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

61. Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

62. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

63. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

64. Доводи та аргументи Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

65. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

66. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

66. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

67. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

68. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

69. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишити без задоволення.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 440/2133/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду