Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №400/524/19

адміністративне провадження №К/9901/28149/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді - Градовський Ю.М., Крусян А.В.) у справі №400/524/19 за позовом Чорноморського національного університету імені Петра Могили до Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення,

у с т а н о в и в :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року частково задоволено адміністративний позов Чорноморського національного університету імені Петра Могили до Головного управління ДФС України у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його суду апеляційної інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області повернуто апелянту у зв`язку з невиконанням вимог ухвали цього ж суду про залишення скарги без руху.

Після цього, Головне управління ДФС України у Миколаївській області повторно звернулось із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Разом з апеляційною скаргою її заявник подав клопотання про поновлення пропущеного строку.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху, із наданням строку 10 днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2019 року, яка є предметом даного касаційного оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року.

Постановляючи зазначене рішення, апеляційний суд виходив з того, що судовий збір у даній справі сплачено 26 червня 2019 року, тобто за 10 днів до повернення судом першої апеляційної скарги, а повторну апеляційну скаргу подано 19 липня 2019 року. Внаслідок цього, суд вважав, що апелянтом неналежним чином використовуються надані йому процесуальні права, а також вчиняються дії, що затягують набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постановлену ним ухвалу та направити справу на продовження розгляду до цього ж суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що апеляційним судом не було належним чином досліджено надані відповідачем докази, не встановлено кількість робочих днів, протягом яких було здійснено відправку платіжного доручення на адресу суду. Так, стверджує, що платіжне доручення від 25 червня 2019 року було надіслано на адресу суду 1 липня 2019 року, тобто на другий робочий день після проведення платежу казначейською службою, оскільки сплата відбулась 26 червня 2019 року о 18:25:13, відповідно, першим робочим днем вважається 27 червня 2019 року; 28 червня 2019 року державне свято - День Конституції України; 29-30 червня 2019 року - вихідні дні. Однак, апеляційним судом цього враховано не було, внаслідок чого було прийнято незаконне рішення.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Касаційний перегляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 295 КАС України регламентовано строки на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої означеної статті апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Так, відповідно до приписів частини восьмої статті 169 КАС України, яка застосовується також і до апеляційного розгляду справ, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Праву особи на повторне звернення із апеляційною скаргою кореспондує правоможність суду прийняти таке виконання, за умови усунення недоліків попередньо поданої скарги та дотримання встановленої процесуальним законом процедури.

Поряд із цим, КАС України не визначає строку, протягом якого особа може реалізувати таке право, у тому числі й повторно звернутися з апеляційною скаргою до суду після повернення первинної скарги. Звідси видається, що така дія має були вчинена у розумний строк.

Тут слід також ураховувати положення статті 44 КАС України, яка передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, зокрема, й щодо подання апеляційних скарг, сплати судового збору тощо.

Отже, з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення скарги без руху, 1 липня 2019 року відповідачем засобами поштового зв`язку скеровано на адресу суду платіжне доручення, яке, однак, надійшло до суду 8 липня 2019 року, тобто після повернення скарги ухвалою суду від 5 липня 2019 року (а.с. 110-112).

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем ухвали апеляційного суду від 5 липня 2019 року, однак, як доводить відповідач із посиланням на супровідний лист суду зі штампом установи, таку було отримано 15 липня 2019 року (а.с. 130).

Вдруге апеляційну скаргу було подано 19 липня 2019 року. До скарги відповідачем було долучено платіжне доручення від 25 червня 2019 року №1321 про сплату судового збору (оплату якого було проведено 26 червня 2019 року).

Отримавши ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2019 року про її повернення, відповідач вже 19 липня 2019 року, тобто без зайвих зволікань скористався своїм процесуальним правом на повторне звернення з апеляційною скаргою.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження податковий орган наголошував на тому, що платіжне доручення було направлене до суду апеляційної інстанції одразу після надходження доказів оплати судового збору від казначейства.

Однак, визнаючи неповажними наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження та стверджуючи про тривале зволікання відповідача із направленням платіжного доручення, апеляційний суд не врахував, що сплата платіжного доручення від 25 червня 2019 року відбулась 26 червня 2019 року після закінчення робочого дня, 28 червня 2019 року є державним святом, а 29-30 червня 2019 року - неробочими днями. Платіжне доручення скеровано до суду 1 липня 2019 року, тобто на другий робочий день після оплати і до повернення першої скарги.

З огляду на наведені відповідачем аргументи й докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях податкового органу не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Проте, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, не врахував, що обставини, наведені відповідачем на обґрунтування причин пропуску строку, дійсно свідчать про те, що він намагався вчинити усіх залежних від нього процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право заявника на перегляд справи не може бути обмежене надмірним формалізмом суду в оцінці матеріалів звернення, оскільки такий підхід порушує пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи положення частини восьмої статті 169 КАС України, а також те, що відповідачем був пропущений незначний строк з моменту отримання рішення суду апеляційної інстанції про повернення первинної апеляційної скарги до повторної подачі контролюючим органом апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано та доведено наявність поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.М. Гімон