Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2018 року

м. Київ

справа №308/3398/17

адміністративне провадження №К/9901/33983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018р. (судді: Шавель Р.М., Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та проводити виплати пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній станом на 13.05.2013р.) в розмірі 80% від місячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Закарпатської області від 26.08.2016р. № 240, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- визнати дії відповідача при прийнятті рішення про відмову йому у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015р. по 26.08.2016р. неправомірними;

- зобов'язати відповідача здійснити позивачу виплату заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015р. по 26.08.2016р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що раніше призначена йому пенсія підлягає перерахунку в зв'язку із зміною заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників в зв'язку з чим вважає відмову відповідача у такому перерахунку протиправною.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2017р. позов задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача при прийнятті рішення про відмову позивачу у перерахунку розміру пенсії.

Зобов'язано відповідача здійснити з 09.09.2016р. перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки, виданої Прокуратурою Закарпатської області № 240 від 26.08.2016р. в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати, максимальний розмір якої не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Визнано неправомірними дії відповідача при прийнятті рішення про відмову позивачу у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015р. по 26.08.2016р.

Зобов'язано відповідача здійснити позивачу виплату заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015р. по 26.08.2016р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018р. скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що до спірних правовідносин, а саме пов'язаних з проведенням перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, має застосовуватися норма закону, що визначала умови та порядок проведення перерахунку пенсії, яка діяла на момент призначення їм пенсії, а не на дату звернення з заявою про проведення такого перерахунку. Крім того, відсутність нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у такому перерахунку, а відмова у перерахунку пенсії суперечить положенням статей 8, 22 Конституції України.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, на час призначення пенсії позивачу (у травні 2013 року) підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами тринадцятою, вісімнадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. № 76-VІІI, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Даний Закон згідно пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01.01.2015р.

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII. Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Відповідно до частини 13 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з травня 2013 року перебуває на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 80 % від суми заробітної плати (а.с.18).

Позивач продовжував працювати в органах прокуратури та звільнився з органів прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію 26.08.2016р.

Позивач 09.09.2016р. звернувся з заявою до відповідача про проведення перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р. "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" відповідно до довідки прокуратури Закарпатської області № 240 від 26.08.2016р. Крім того, позивач просив відповідача виплатити заборгованість по пенсії з 01.04.2015р. до моменту виходу на пенсію (26.08.2016р.)

Відповідачем листом від 21.09.2016р. № 02/М-162 повідомлено позивача про відмову в перерахунку пенсії з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213, згідно якого у разі неприйняття до 01.06.2015р. Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до спеціальних законів, в тому числі, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Крім того, відмовляючи у виплаті заборгованості за період з 01.04.2015р. по 26.08.2016р., відповідач посилався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.11.2015р. № 911, яким врегульовано питання пенсійного забезпечення у 2016 році, зокрема, залишено незмінним порядок виплати пенсій, передбачений п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213, а тому тимчасово з 01.04.2015р. по 31.12.2016р. особам, на яких поширюється дія, зокрема Закону України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, цим законом, пенсії не виплачуються. (а.с. 22-23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, а тому внесені Законами №213-VІІІ та № 3668-VІ зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Також суд першої інстанції виходив з того, що процедура призначення і перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення, а відмова позивачу в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015р. № 213-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", є необґрунтованими, оскільки нові положення законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, не можуть бути підставою відмови у проведенні перерахунку пенсії, оскільки вказані зміни законодавства не містять вимогу щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а стосуються лише призначення пенсій особам, які підпадають під його дію.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова у перерахунку пенсії суперечить положенням статей 22, 58 Конституції України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015р. по 26.08.2016р. суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з положень статей 22, 58, 64 Конституції України дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015р. по 26.08.2016р. є неправомірними.

В свою чергу, апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові виходив з того, що на час призначення позивачу пенсії за вислугу років в органах прокуратури (травень 2013 року) підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам були врегульовані частинами 13, 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, відповідно до змісту яких обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Разом з тим, на час звернення позивача із заявами про перерахунок її пенсії (09.09.2016р.) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015 р., до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Після внесення змін, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Згідно частини 20 статті 86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (крім частин 3, 4, 6 та 11) втратили чинність згідно з Законом №1697-VII, а визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом №1697-VI віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Водночас, Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правого акту прийнято не було. Крім того, зміни, внесені Законом України № 76 від 28.12.2014р. до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697, неконституційними не визнавались і не скасовувались.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виплати заборгованості по пенсії апеляційний суд виходив з того, що в період 01.04.2015р. - 26.08.2016р. позивач працював на посаді, що давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру». Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015р.) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Також згідно Закону України № 911-VIII від 24.12.2015р. до вказаної норми внесені зміни, згідно яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» призначені пенсії не виплачуються.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. в частині перерахунку пенсії втратила чинність, а також зважаючи, що на теперішній час питання перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати на законодавчому рівні не врегульовано, відповідач правомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії в зв'язку із відсутністю законодавчих підстав для цього, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки зміни, внесені Законом України № 76 від 28.12.2014р. до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Крім того, положення ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015р.) та Закону України № 911-VIII від 24.12.2015р. щодо тимчасової невиплати пенсії працюючим пенсіонерам. Яким пенсію призначено відповідно до Закону України «Про прокуратуру» також не визнані неконституційними Конституційним Судом України.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені особи, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов?язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Крім того, безпідставним є посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", оскільки цією постановою. яка діє з 15.12.2015р. внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865, а саме, виключено пункт 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена згідно Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, в рішенні від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України", Європейський суд з прав людини зазначив про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Крім того, оскільки позивач в період 01.04.2015р. - 26.08.2016р. працював на посаді, що давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», відповідач обґрунтовано тимчасово не виплачував пенсію позивачу у вказаний період на підставі чинного на цей період часу законодавства на підставі ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 213-VІІІ від 02.03.2015р. та в редакції згідно Закону України № 911-VIII від 24.12.2015р.).

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук