Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2018 року

м. Київ

справа №233/3778/17, адміністративне провадження №К/9901/610/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2017р. (головуючий суддя - Малінов О.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р. (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді - Ястребова Л.В., Компанієць І.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії, зобов'язати відповідача поновити йому нарахування та виплату пенсії з 01.03.2016р. та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, з 01.03.2016р. виплату пенсії припинено без будь-яких рішень та повідомлень про причини припинення перерахування пенсії. Вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р., позов задоволено. Визнано незаконними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016р. Зобов'язано відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком з 01.03.2016р.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб», ОСОБА_1 з 01.03.216р. була призупинена виплата пенсії для з'ясування фактичного місця проживання. Встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач не проживає. Відомості, які були ним надані до управління, можна вважати недостовірними.

Крім того, посилається на те, що поновлення виплати призупинених пенсій проводиться з дати припинення виплати на підставі особистого звернення пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб незалежно від причин тимчасового призупинення виплати з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Пенсіонер подає заяву про поновлення виплати пенсії, пред'являє паспорт (оригінал, копія), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб», яка видається управлінням соціального захисту населення.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком.

Листом управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради повідомлено, що з 04.12.2014р. ОСОБА_1 перебував в управлінні на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взятих на облік переміщених осіб. (а. с. 36)

Судами встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не приймалося.

Крім того, судами встановлено, що рішення про скасування дій довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» повноваженим органом не приймалося.

Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підстави припинення пенсійних виплат на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365 "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. № 509 "Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ", є безпідставними, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має вищу юридичну силу.

Листом від 06.07.2017 року № 15312/03/07-17 на запит адвоката Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило, що за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб виплата пенсії позивачу припинена з 01.03.2016р. За поновленням виплати пенсії до управління не звертався. (а.с. 6)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Крім того, суди виходили з того, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як відсутність за місцем проживання.

Також суди виходили з того, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, судами встановлено, що рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» повноваженим органом не приймалося.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень-без змін.

Керуючись статтями 349, 345, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017р. у даній справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук