Історія справи
Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №826/28156/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №826/28156/15
адміністративне провадження №К/9901/34994/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» (далі - Уповноважена особа, Банк відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (судді Парінов А.Б., Грибан І.О., Губська О.А.) у справі № 826/28156/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), ПАТ «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з уточненнями просив: визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи, оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 019-21015-250215 «Найкращий від Миколая» у доларах США (далі - Договір банківського вкладу), укладеного між позивачем та Банком; зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду; зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду.
Вимоги обґрунтував тим, що рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відсутні законні підстави для відмови йому у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та невключення його до реєстру вкладників.
Суди встановили, що 25 лютого 2015 року позивач та Банк уклали договір № 019-21015-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» доларах США, за умовами якого сума вкладу складає 4600 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 26 травня 2016 року включно під 5,5 процентів річних.
Також позивач та Банк підписали додаткову угоду № 1 від 25 лютого 2015 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 019-21015-250215 від 25 лютого 2015 року.
Згідно з наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 25 лютого 2015 року ОСОБА_3 на вкладний (депозитний) рахунок позивача перерахувала кошти в розмірі 4600 доларів США.
Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ віднесло Банк до категорії проблемних строком до 180 днів.
Цією постановою вирішено з дня її прийняття до кінця строку запровадити для банку обмеження, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Банк наказом від 03 листопада 2014 року № 2650 з метою стабілізації діяльності банку запровадив з 04 листопада 2014 року ряд обмежень, серед іншого: не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до 04 листопада 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
02 березня 2015 року Правління НБУ ухвалило постанову № 150 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та визнало такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».
02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з 03 березня 2015 року розпочинається процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року.
Згідно з наказом № 813, виданим тимчасовою адміністрацією Банку, у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Банку нікчемних правочинів відповідно до частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), а саме договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких надано у додатку № 1 до цього наказу, застосовуються наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ та перелік яких наведено у додатку № 1 до цього наказу.
Застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VІ, за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку та перелік яких наведено у додатку № 4 наказу.
Відповідно до Додатку № 1 до вищезазначеного наказу включено договір № 019-21015-250215 від 25 лютого 2015 року, укладений між позивачем та Банком.
15 вересня 2015 року відбулося засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року № 408.
За наслідками засідання прийнято рішення, яким запропоновано рекомендувати Уповноваженій особі Фонду після запровадження процедури ліквідації Банку видати наказ щодо обмеження на час ліквідації банку виплат коштів вкладникам - отримувачам коштів, за рахунками, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього Протоколу.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону № 4452-VІ, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
На адресу позивача надійшло повідомлення від 24 листопада 2015 року № 05-3137888 про нікчемність правочину - договору банківського вкладу (депозиту) № 019-21015-250215 від 25 лютого 2015 року.
Позивач, вважаючи, що його протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернувся до суду з цим позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 січня 2017 року позов задовольнив повністю.
Цей суд виходив із того, що при укладанні договору банківського вкладу (депозиту) № 019-21015-250215 від 25 лютого 2015 року додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом не встановлено. При цьому суд наголосив, що питання гарантування виплати відшкодування за договором банківського вкладу це гарантований Законом обов'язок держави. Крім того, посилання відповідача як на підставу визнання договору нікчемним на незаконність зарахування вкладу на рахунок позивача шляхом перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи, є необґрунтованими, оскільки Закон № 4452-VІ або інші нормативно-правові акти не передбачають заборони вчинення таких дій.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 березня 2017 року це рішення залишив без змін.
Уповноважена особа не погодилася із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ правочини неплатоспроможного банку, вчинені (укладені) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації є нікчемними. Відтак зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Такі обставини підтверджують спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам прямо не встановлених для них внутрішнім положенням Банку.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено 8000 доларів США строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Отже, вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається. Проте, суди помилково розглянули справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними Договорів банківських вкладів.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За наведених обставин, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним Договору банківського вкладу, оформлене наказом, а справа в цій частині - закриттю.
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Положеннями пункту 6 цього Положення визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
З огляду на ті обставини, що станом на час розгляду справи судами відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, сформовано та подано на затвердження Фонду, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду
За наведених обставин рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в Банку за рахунок Фонду підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформленого наказом № 813 від 16 вересня 2015 року, в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 019-21015-250215 від 25 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочинів скасувати, а справу в цій частині закрити.
У частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решті судові рішення залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко