Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №813/4430/14

адміністративне провадження №К/9901/26960/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуГородоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіна постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року (суддя А.Г. Гулик)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Я.С. Попко, І.О. Яворський, В.П. Сапіга)у справі№ 813/4430/14 (876/8260/14)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доГородоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Фізична особи-підприємець ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.) звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12 травня 2015 року №0000851700, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6929,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 5543,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1386,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача спростовуються оформленими належним чином первинними документами та реальністю виконаних господарських операцій зі спірним контрагентом, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12 травня 2014 року №0000851700.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у квітні 2014 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, за результатами якої складено акт №159/17-02/НОМЕР_1 від 30 квітня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_6 завищено задекларовану суму податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 8226,66 грн., внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 5542,66 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує неможливістю підтвердження факту реального здійснення господарських відносин позивачем з ТОВ «АРС Трейд» з посиланням на перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління у м. Києві від 17 травня 2013 року №1700/22-8/37451200 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРС Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2013 року, в якому зазначено, що операції ТОВ «АРС Трейд» з контрагентами не підтверджуються, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Отже укладені договори відповідно до пп.1,2 ст.215, пп1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки 12 травня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000851700, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6929,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5543,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1386,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ТОВ «АРС Трейд» укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ «АРС Трейд» здійснювало позивачу поставку товарів, що підтверджується копією видаткової накладної від 30 травня 2011року №РН-5-30022 на суму 49359,96грн., в т.ч. ПДВ 8226,66грн.

Факт оплати позивачем ТОВ «АРС Трейд» за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями №35 від 30 травня 2011 року на суму 33000 грн. та №44 від 09 червня 2011 року на суму 16360 грн.

Податкова накладна №381 від 30 травня 2011 року на суму ПДВ 8226,66 грн., отримана від ТОВ «АРС Трейд», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів, дійшли правильного висновку, що реальність господарських операцій позивача за наведеним договором підтверджується первинними документами податкового обліку, які містять всі необхідні реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірним контрагентм договорів, цілком обґрунтовано також врахували те, що отримані товари від контрагента позивачем використано у своїй господарській діяльності, а саме: для використання під час проведення поточних та капітальних ремонтних робіт у м. Городку, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема: матеріальними звітами за 2011 рік, договорами підряду від 23 травня 2011 року №4-05, від 12 травня 2011 року №12-05, від 10 травня 2011 року №15-05, від 21 березня 2011 року №10-03, довідками про вартість виконаних робіт за травень 2011 року.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Водночас, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на актах перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому цілком об'єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Верховний суд вважає, що доводи податкового органу про недоліки заповнення податкових накладних є необґрунтованими, оскільки досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.

Окрім того, суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та від'ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що постановою від 22 жовтня 2012 року закрито кримінальну справу №41/0279 в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України. Відповідно до вказаної постанови створення ОСОБА_7 або іншими особами ТзОВ «АРС Трейд» із злочинною метою об'єктивно не підтверджується.

Підсумовуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду