Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.12.2018 року у справі №818/1118/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №818/1118/18

адміністративне провадження №К/9901/67618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у складі судді Гелета С. М. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 у складі колегії суддів: Тацій Л. В., Григорова А. М., Старосуда М. І. у справі № 818/1118/18 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним наказу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив скасувати наказ Сумської митниці ДФС від 15.02.2018 № 81-0 «Про застосування дисциплінарного стягнення».

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 позовні вимоги задоволено.

2.1. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. З січня 1998 року ОСОБА_1 проходив службу в митних органах на різних посадах, а з січня 2017 року - службу на посаді заступника начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Конотоп» Сумської митниці ДФС.

3.2. Відповідно до службової характеристики від 05.12.2017, наданій начальником митного поста «Конотоп» Сумської митниці ДФС, за час роботи в митних органах позивач зарекомендував себе з позитивного боку, як кваліфікований працівник, який досконало володіє питаннями організації та здійснення митного оформлення, має високий рівень знань з питань митної справи.

3.3. З біографічної довідки, складеної начальником відділу по роботі з персоналом, до позивача не було застосовано дисциплінарних стягнень.

3.4. Згідно з наказом Сумської митниці ДФС від 20.07.2017 № 179, з метою з`ясування стану організації роботи, на митному посту «Конотоп» Сумської митниці ДФС проведена тематична виїзна перевірка за період роботи митного поста з 24.07.2016 по 30.06.2017.

3.5. За результатами перевірки 11.08.2017 складена довідка, в якій зафіксовані виявлені під час перевірки порушення, а саме: не скріплено гербовою печаткою Журнал обліку та зберігання митного забезпечення на митному посту «Конотоп», порушення інспекторами поста «Конотоп» у оформленні двох карток відмови.

3.6. Судами встановлено, що у вказаній довідці викладено висновок про наявність порушень, допущених інспекторами при складанні карток відмови у митному оформленні, свідчить про те, що заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення «Пасажирський» ОСОБА_1 не вживає достатніх заходів щодо забезпечення покладених на відділ митного оформлення завдань підпорядкованими особами (пункт 5.3 розділу 5 Положення про ВМО «Пасажирський», який передбачає відповідальність за негативні результати відділу); державними інспекторами відділу митного оформлення «Пасажирський» Івановою Т. М. та Моренець Е. М. не були сформовано та роздруковане відповідні реєстри ДКПТ; відсутній Перелік технічних засобів митного контролю на митному посту. Щодо порушення, яке полягає у відсутності гербової печатки в Журналі обліку та зберігання митного забезпечення на митному посту «Конотоп», у довідці відображено висновок про необхідність начальнику митного поста «Конотоп» - ОСОБА_4 усунути вказане порушення.

3.7. Порушення, виявлені під час тематичної перевірки, слугували підставою для притягнення в подальшому до відповідальності позивача.

3.8. На підставі висновків комісії про порушення в організації роботи митного поста «Конотоп», викладених у Довідці про результати тематичної виїзної перевірки від 11.08.2017, заступником начальника митниці Міщенком Ю. А. на ім`я в.о. начальника Сумської митниці ДФС Шуцького О. Г. 03.11.2017 направлена доповідна записка щодо відкриття дисциплінарного провадження відносно позивача.

3.9. За наслідками розгляду дисциплінарної справи відносно позивача, Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ Сумської митниці ДФС дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме: порушення вимог пунктів 6, 7 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» та неналежне виконання своїх посадових обов`язків, за що відповідно до пункту 5.2 розділу 5 Положення про відділ, начальник ВМО «Пасажирський» несе відповідальність, у зв`язку з чим, 09.02.2018 направлено подання з пропозицією притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

3.10. На підставі зазначеного подання було прийнято наказ від 15.02.2018 № 81-о, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

3.11. Наказом від 06.03.2018 № 116-о «Про внесення змін до наказу від 15.02.2018 № 81-о» внесені зміни та виправлені технічні помилки у підставах застосовування дисциплінарного стягнення, зокрема, змінено дату подання Дисциплінарної комісії з « 31.03.2017» замінено на « 09.02.2018»

3.12. Уважаючи, що відповідачем протиправно видано вищевказані накази позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав на те, що матеріалами дисциплінарного розслідування та іншими доказами, долученими до матеріалів справи не встановлено в чому саме позивачем допущено порушення виконання посадових обов`язків.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судами першої таапеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо наявності в діях позивача порушень організації роботи митного поста «Конотоп», незабезпечення належного контролю, що і слугувало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Принципи, правові та організаційні засади державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон№ 889-VIII).

9. Відповідно до статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

10. Положенням статті 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

11. Крім того, статтею 65 Закону № 889-VIII закріплено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарним проступком, зокрема, є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

12. На виконання частини 3 вказаної статті державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув одинрік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

13. Статтею 66 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарними стягненнями, які можуть бути застосовані до державних службовців, є: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

14. Положеннями частини першої статті 67 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

15. Аналогічні положення закріплено нормою статті 74 Закону № 889-VIII, згідно з якою дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. При цьому, частина 5 зазначеної статті встановлює, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

16. Частина шоста статті 74 Закону № 889-VIII закріплює право державного службовця на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Законом порядку.

17. На виконання статей 75, 76 Закону № 889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення, яке має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

18. Відповідно до статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

19. Тобто, дисциплінарне стягнення може бути застосоване до державного службовця у разі встановлення факту вчинення таким державним службовцем дисциплінарного проступку.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення, від позивача пояснення з приводу встановлених фактів неналежного виконання своїх посадових обов`язків, не були відбирані, з дисциплінарною справою позивач не був ознайомлений.

21. Доводи скаржника про те, що позивач був обізнаний про проведення дисциплінарного розслідування та усвідомлював наслідки проведення тематичної перевірки, не приймаються до уваги Верховним Судом, оскільки вищенаведеними положеннями законодавства чітко визначено процедуру проведення дисциплінарного провадження, яка є відмінною від порядку проведення перевірок, а тому і надання після проведення тематичної перевірки загальних пояснень стосовно певних обставин не є належним дотриманням процедури проведення дисциплінарного розслідування.

22. Стосовно доводів касаційної скарги щодо суті порушень, за вчинення яких до позивача застосоване дисциплінарне стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

23. Положеннями статті 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення дисциплінарного провадження досліджено виключно документи, які були складені під час проведення тематичної перевірки. Жодних інших документів під час дисциплінарного провадження не було зібрано та не досліджено, не відібрано пояснень у позивача, відповідач обмежився виключно висновками тематичної перевірки без з`ясування всіх обставин, що були допущені безпосередніми виконавцями тих дій, які відповідач вважає неправомірними.

25. Колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок.

26. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексу законів про працю України, Законом України «Про державну службу», правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

27. Твердження скаржника про те, що встановлені порушення в діях підлеглих позивача, за які він як керівник безпосередньо відповідає, критично оцінюються колегією суддів оскільки, у таких осіб під час проведення розслідування не було відібрано пояснень, за наслідками розслідувань інспекторів не було притягнуто до відповідальності.

28. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що старшими державними інспекторами відділу митного оформлення «Пасажирський» Івановою Т. М. та Моренець Е. М. не були сформовано та роздруковане відповідні реєстри ДКПТ.

29. При цьому, Іванова Т. М. надала пояснення під час перевірки 27.07.2017, що порушення відбулося з технічних причин, не було активізовано відповідні паролі для доступу до розділу, при цьому жодних наслідків щодо контролю за переміщенням товару, все відбувалося у відповідності до митного законодавства.

30. Аналогічні пояснення щодо відсутності будь-яких наслідків щодо митного оформлення відсутні у доповідній записці Моренця Е. М. від 25.07.2017, і зазначено, що вантаж оформлений в митному відношенні, знятий з контролю в ЄАІС ДФС.

31. Жодні обставини щодо дій даних інспекторів не досліджувалися під час проведення службового розслідування.

32 Водночас, обов`язок щодо здійснення митного оформлення покладено саме на інспекторів, що передбачає їх індивідуальну відповідальність, що також спростовує доводи скаржника.

33. Доводи касаційної скарги про порушення з боку позивач обов`язку проведення аналізу бази даних ЄАІС ДФС в силу приписів розділу 2 Положення ВМО «Пасажирський» також є безпідставними, оскільки проведення аналізу бази даних ЄАІС ДФС не належить до кола посадових обов`язків начальника та заступника начальника ВМО «Пасажирський». Відповідно до пункту 2.15.5 розділу 2 посадової інструкції головного державного інспектора саме інспектор аналізує базу даних ЄАІС ДФС з метою забезпечення контролю за переміщенням товарів.

34. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що під час дослідження матеріалів справи відносно порушення, вчиненого інспекторами при оформленні картки відмови в прийнятті митної декларації, чим фактично відмовлено в пропуску товару, дане порушення вчинено іншими особами - державними інспекторами, які здійснюють митне оформлення, тобто при виконання ними своїх службових обов`язків, а не позивачем.

35. Доводами касаційної скарги не спростовано те, що відповідальність за порушення митного оформлення несе безпосередньо виконавець - державний інспектор митного органу, а не інші особи, в тому числі, не начальник відділу митного оформлення.

36. Крім того, відповідачем також не було надано належних доказів того, що саме на позивача покладено обов`язок складати Перелік технічних засобів митного контролю на митному посту.

37. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявне доручення в.о. начальника митного поста - ОСОБА_1 від 20.03.2017 № 3/672-д про визначення посадових осіб відділу митного оформлення відповідальних за прийняття на зберігання та видачу особистого митного забезпечення, підписано позивачем, як в.о. начальника митного поста «Конотоп» .

38. Указаним дорученням покладено обов`язок на відповідальних осіб відділу митного оформлення за прийняття на зберігання та видачу особистого митного забезпечення, серед яких позивач не визначений, як відповідальна особа.

39. Крім того, пунктом 4.5 наказу Державної фіскальної служби України від 28.07.2015 № 541 передбачено, що в структурних підрозділах має бути затверджений перелік наявних технічних засобів, але даним пунктом не встановлено обов`язку затверджувати такий перелік саме позивачем чи структурним підрозділом митниці, враховуючи те, що в положенні такого обов`язку не встановлено відносно позивача.

40. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи відповідача про порушення позивачем Положення про відділ не підтвердились належними та допустимими доказами. Крім того, за відсутності розробленої та затвердженої посадової інструкції позивача, про що було зазначено під час висновків тематичної перевірки, встановити які саме посадові обов`язки ним порушено неможливо.

41. Правильним також є висновок судів попередніх інстанцій про те, що невиконання чи виконання не в повному обсязі посадових обов`язків безпосередніх виконавців не є підставою для застосування відповідальності виключно до позивача, як керівника.

42. З огляду на вказане, а також беручи до уваги позитивну характеристику позивача та відсутність дисциплінарних стягнень, Верховний Суд уважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що вищенаведені обставини, беззаперечно не підтверджують наявність достатніх підстав для застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення, як догана.

43. На переконання суддів Верховного Суду, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

44. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

45. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. З огляду на наведене, касаційна скарга Сумської митниці ДФС не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

48. Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

49. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 818/1118/18 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним наказу - залишити без змін.

50. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко