Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №826/10279/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2019 року

Київ

справа №826/10279/14

адміністративне провадження №К/9901/8166/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2014 (головуючий суддя: Кузьменко А.І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 (головуючий суддя: Старова Н.Е., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)

у справі № 826/10279/14

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» (далі - позивач, ОСББ «Моноліт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 № 0002712204 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 100557,00 грн. та на 13312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27.06.2014 № 0002712204.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами: ст. 8 Конституції України, пункту 44.1 ст. 44, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 ст. 139, пункту 157.11 ст. 157 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункту «є» підпункту 7.11.1, підпунктів 7.11.7 та 7.11.13 пункту 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспрюваного податкового повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить відмовити у її задоволенні з підстав її безпідставності та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій..

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 24.01.2014 № 1/26-57-22-04-10/31349999. Згідно з цим актом позивач порушив норми пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, пункту 44.1 ст. 44, пунктів 138.1, 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 ст. 139, пункту 157.11 ст. 157 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 196677,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, 1-е півріччя, 3-и квартали 2010 року, 2010 рік; 1-й квартал,, 2-й квартал, 2-3 квартали, 2-4 квартали 2011 року, 1-й квартал, 1-2 квартали, 3-и квартали 2012 року, 2012 року внаслідок включення до складу витрат на оплату підрядних послуг від ФОП ОСОБА_2 та не включення до доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню, доходів, отриманих від орендарів за утримання прибудинкової території, водопостачання, охорону об'єкту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказана перевірка була призначена з посиланням на підпункт 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України на підставі постанови старшого слідчого СУ фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції Домбай М.М., внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.07.2013 за № 32013110080000095.

За наслідками висновків акту перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 № 0002712204 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 100557,00 грн. за основним платежем та на 13312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду від 20.04.2011 № 1404/11 щодо поставки робіт пов'язаних з ремонтом покриття балконів верхніх поверхів (ремонт даху будинку) та ремонт екранів балконів з пристроєм захисного козирка, для забезпечення безпеки мешканців. За наслідками виконання вказаного договору сторони підписали акти виконаних робіт, а позивач оплатив їх вартість.

Також, протягом періоду, що перевірявся, позивач здавав в оренду нежитлові приміщення. Однак отримані від орендарів кошти як оплата за утримання прибудинкової території позивач не включав до доходів відповідного податкового періоду.

Оподаткування неприбуткових установ і організацій, до яких поміж іншого віднесено об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ), визначається відповідно до норм пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.

Пунктом «є» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 ст. 7 цього Закону визначено, що ця стаття застосовується до неприбуткових установ і організацій, якими є, поміж іншим, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, створені у порядку, визначеному законом.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 7.11.7 пункту 7.11 цієї статті від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці "є" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності, та у вигляді пасивних доходів.

Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів (абзац другий підпункту 7.11.9 пункту 7.11 ст. 7 цього Закону)

Відповідно до абзацу третього підпункту 7.11.13 цього пункту під терміном "основна діяльність" слід розуміти діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки та інші подібні організації). До основної діяльності також включається продаж неприбутковою організацією товарів (послуг), які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов'язаними з її основною діяльністю, якщо ціна таких товарів (послуг) є нижчою за звичайну або коли така ціна регулюється державою. До основної діяльності не включаються операції з надання товарів (послуг) неприбутковими організаціями, визначеними в абзацах "в" - "д" підпункту 7.11.1 цього пункту, особам іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій. Кабінет Міністрів України може вводити тимчасові обмеження щодо поширення норм цього пункту на продаж неприбутковими організаціями окремих товарів чи послуг у разі коли такий продаж загрожує або суперечить правилам конкуренції на ринку визначеного товару, при існуванні достатніх доказів, наданих особами, які оподатковуються цим податком, та надають аналогічні товари (послуги), про таке порушення. Статутні документи неприбуткових організацій мають містити вичерпний перелік видів їх діяльності.

Вказані норми Закону № 334/94-ВР кореспондуються із нормами ст. 157 ПК, яка згідно з підпунктом «е» пункту 157.1 застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які є, зокрема: об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "е" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів (пункту 157.8 цієї статті).

Згідно з абзацом другим пункту 157.11 ст. 157 ПК незалежно від положень абзацу першого цього пункту, у разі якщо неприбуткова організація отримує дохід із джерел, інших, ніж визначені пунктами 157.2 - 157.9 цієї статті, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 157.15 цієї статті до основної діяльності не включаються операції з надання товарів, виконання робіт, надання послуг неприбутковими організаціями, визначеними в підпунктах "в" - "ґ" пункту 157.1 цієї статті, особам, іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій. Кабінет Міністрів України може вводити тимчасові обмеження щодо поширення норм цього пункту на продаж неприбутковими організаціями окремих товарів чи послуг у разі, якщо такий продаж загрожує або суперечить правилам конкуренції на ринку визначеного товару, при існуванні достатніх доказів, наданих особами, які оподатковуються цим податком та надають аналогічні товари, виконують роботи, надають послуги, про таке порушення. Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, які не передбачають одержання прибутку згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність.

Застосовуючи вказані правові норми, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробили висновок про те, що отримання позивачем коштів на відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території від орендарів приміщень мало відображатись позивачем у власній податковій звітності як доход з інших джерел. Так як вказані особи не є членами ОСББ, а норми підпункту 7.11.13 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та пункту 157.15 ст. 157 ПК пов'язують звільнення від оподаткування внесків, коштів та майна, які здійснені засновниками (членами, учасниками). Крім цього судом першої інстанції, на підставі оцінки наданих позивачем на підтвердження правомірності понесених ним витрат на оплату підрядних послуг на користь ФОП ОСОБА_2 актам виконаних послуг, зроблено висновок про невідповідність таких актів нормам ст. 9 Закону № 996-XIV з огляду на невідображення у них змісту та обсягу наданої послуги. Апеляційний суд погодився з такою оцінкою суду першої інстанцій цих доказів.

При цьому, роблячи висновок про задоволення позову повністю, суд першої інстанції виходив із встановлення обставин допущення ДПІ арифметичної помилки при розрахунку податкового зобов'язання, зокрема на сторінці 7 акту перевірки. Це, за висновком суду, свідчить про неправильність визначення контролюючим органом суми прибутку. А тому за відсутності розрахунку суми податкових зобов'язань, суд зробив висновок про неможливість виділення із загальної суми збільшеного грошового зобов'язання із податку на прибуток сум правомірно донарахованого податку, та й і відповідно - застосованих штрафних санкцій.

Однак із такими висновками судів не можна погодитися, оскільки вони зроблені з неправильним застосуванням вищевказаних норм, а також із порушенням норм КАС України.

Приходячи до висновку при застосуванні норм абзацу третього пункту 7.11.13 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та абзацу четвертого пункту 157.15 ст. 157 ПК, судами було помилково не взято до уваги, що ці норми чітко встановлюють коло неприбуткових організацій, на які вони поширюються - неприбуткові організації, визначені в абзацах «в» - «д» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та підпунктах «в» - «ґ» пункту 157.1 ст. 157 ПК. Тоді як ОСББ вказано у пунктах «є» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 ст. 7 та «е» пункту 157.1 ст. 157.

Зміст вищенаведених норм, зокрема: абзацу 2 підпункту 7.11.9 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та абзацу другого пункту 157.11 ст. 157 ПК, свідчить, що законодавець відніс до доходу з інших джерел, який підлягає оподаткуванню, дохід, який не відноситься до основної діяльності ОСББ як неприбуткової організації.

Відповідно до абзацу четвертого ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Разом із тим обставини щодо відповідності коштів отриманим позивачем від орендарів основній діяльності позивача у судовому процесі не встановлено, оскільки судами було поверхово дано оцінку суті послуг, за які орендарі здійснювали оплату на користь позивача, та які ДПІ розцінила як дохід із інших джерел.

Не відповідає принципу офіційного з'ясування обставин також і висновок судів щодо неможливості виділення сум грошового зобов'язання збільшеного згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке було донараховано правомірно.

Наведені вище обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень) входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток.

Не можуть вважатися такими, що зроблені за встановлення всіх обставин висновки судів щодо вирішення спору також із огляду на те, що не встановлені обставини щодо дотримання відповідачем норм пункту 86.9 ст.86 ПК. Ці обставини підлягали встановленню з огляду на призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 86.9 ст. 86 ПК у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що контролюючі органи не мають права виносити податкове повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

У межах вирішення спору поза увагою суду залишились аналіз підстав та способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом. Результати кримінального провадження в межах якого здійснена перевірка, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та на час вирішення спору судами попередніх інстанцій, не встановлені.

Крім того поза увагою суду залишились також і інші порушення, викладені в акті перевірки від 24.01.2014 № 1/26-57-22-04-10/31349999, з якими ДПІ пов'язувало збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням. Так у своїй касаційній скарзі ДПІ вказує, що в акті перевірки було вказано про безпідставне включення позивачем до витрат 2139,00 грн. за жовтень 2011 року - оплата штрафу та 16467,17 грн. за лютий 2012 року - примусово стягнені кошти на підставі рішення суду. Цим висновкам ДПІ, наведеним в акті перевірки суди не дали жодної оцінки, тоді як обставини щодо наявності або відсутності цих порушень поряд із іншими, входять до предмету доказування у справі.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дати належну оцінку обставинам, встановленим при досудовому розслідуванні; дотримання відповідачем при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень норм пункту 86.9 ст. 86 ПК України; встановити обставини щодо результатів досудового розслідування в межах якого здійснена перевірка позивача; встановити обставини щодо відповідності або невідповідності коштів отриманим позивачем від орендарів його основній діяльності. У разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко