Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2019 року

Київ

справа №823/219/18

адміністративне провадження №К/9901/57384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 (головуючий суддя: Гаращенко В.В.)

та постанову Черкаського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 (головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.)

у справі № 823/219/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 25.04.2017 № 1229062-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 3163,79 грн., № 1229065-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 1342,21 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.ст. 21 та 30 Закону України «Про оцінку земель», ст. 654 Цивільного кодексу України, та прийняти нове рішення про задоволення позову. За доводами касаційної скарги, судами не було враховано, що позивач правомірно при визначенні розміру орендної плати виходив із умов договорів оренди, укладених ним із Черкаською міською радою, а зміна розміру земельного податку не призводить до автоматичної зміни розміру орендної плати. Крім цього позивач посилається на те, що апеляційний суд розглянув справу без його участі та без повідомлення його про дату, час та місце судового розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та Черкаською міською радою на підставі рішення Черкаської міської ради від 23.06.2011 № 2-635 укладено договори оренди землі від 05.12.2011, згідно з якими позивачу передано у довгострокову оренду на 49 років земельні ділянки загальною площею 70 кв.м. та 165 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Кавказька, 184. При цьому за умовами цих договорів розмір орендної плати встановлений у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем відносно позивача

податкових повідомлень-рішень від 25.04.2017 № 1229062-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 3163,79 грн., № 1229065-1302 про визначення податкового зобов'язання із орендної плати за землю у сумі 1342,21 грн., виходячи із 3% розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.1 ст. 274 ПК встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 цієї статті встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як встановлено у судовому процесі, позивач при сплаті орендної плати визначав податкові зобов'язання, виходячи із умов договору оренди.

Суди попередніх інстанції, застосовуючи наведені правові норми, зробили юридично правильний висновок про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з орендної плати, оскільки сума податкових зобов'язань нижча за встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК встановлено нижній граничній розмір річної суми платежу по орендній платі за земельну ділянку земель несільськогосподарського призначення.

Висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема у постанові від 02.12.2014 у справі за позовом ПАТ «Сумська фірма «Усе для дому» до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення (справа № 21-274а14).

Згідно з цією позицією з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Не можуть бути підставою для скасування судових рішень також і доводи позивача, наведені ним у касаційній скарзі, про неповідомлення його судом апеляційної інстанції про дату, час ті місце судового розгляду, оскільки розгляд апеляційної скарги було призначено у порядку письмового провадження у відповідності до пункту 3 частини 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 та постанову Черкаського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко