Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №820/6899/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2019 року

м. Київ

справа №820/6899/15

адміністративне провадження №К/9901/15178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/6899/15

за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Дергачіському районі Харківської області, Начальника відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області Халіна С.В., виконуючого обов'язки начальника відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області Кравцова А.В. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_4

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Бідонька А.В. та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів Макаренко Я.М., Шевцової Н.В., -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2015 року прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1, звернувся суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора - начальника відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області Халіна С.В. щодо ненадання ОСОБА_1 відомостей з Державного земельного кадастру, оформлені повідомленнями від 28 квітня 2015 року, та дії державного кадастрового реєстратора - в.о. начальника відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області щодо ненадання ОСОБА_1 відомостей з Державного земельного кадастру, оформлені повідомленнями від 12 червня 2015 року;

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області належним чином внести до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку площею 0,057 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану в садовому товаристві «Зелена гірка» (ділянка НОМЕР_2) на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, право власності на яку посвідчене державним актом серії НОМЕР_3 на право приватної власності на землю, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1394;

- зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області надати ОСОБА_1 відомості (витяг) з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,057 га за кадастровим НОМЕР_1, розташованої в садовому товаристві «Зелена гірка» (ділянка НОМЕР_2) на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, право власності на яку посвідчене державним актом серії НОМЕР_3 на право приватної власності на землю, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1394.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що до прокуратури району 07 травня 2015 року надійшло звернення ОСОБА_1 щодо представництва його інтересів у суді. Під час розгляду звернення встановлено, що позивач неодноразово звертався до відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області із заявами про отримання відомостей (витягу) із Державного земельного кадастру, але запитуваної інформації не отримав. Підставою для відмови стало невнесення належним чином відомостей про земельну ділянку позивача до бази даних Державного земельного кадастру та невідкриття поземельної книги внаслідок наявності недоліків у документації із землеустрою та факту розташування в межах земельної ділянки позивача частини іншої земельної ділянки. Не погоджуючись із підставою відмови у наданні запитуваної інформації позивач вважає за необхідне звернутися до суду з позовом. Дії державного кадастрового реєстратора - начальника відділу Держземагентства у Дергачівському районі Халіна С.В. вважає неправомірними, оскільки вони порушують його права та законні інтереси, як особи, що має право на отримання у встановленому законом порядку відомостей про належну йому земельну ділянку із Державного земельного кадастру. У зв'язку з неспроможністю останнього захистити свої права та свободи через похилий вік, а також з урахуванням категорії громадян, захист прав у суді яких віднесено до компетенції органів прокуратури, тому позов пред'явлено прокурором Дергачівського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, частково задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправними дії державного кадастрового реєстратора - начальника відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області Халіна С.В. щодо ненадання ОСОБА_1 відомостей з Державного земельного кадастру, оформлені повідомленнями від 28 квітня 2015 року та дії державного кадастрового реєстратора - виконуючого обов'язки начальника відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області Кравцова А.В. з ненадання ОСОБА_1 відомостей з Державного земельного кадастру, оформлені повідомленнями від 12 червня 2015 року;

- зобов'язав державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області внести до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку площею 0,057 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану в садовому товаристві «Зелена гірка» (ділянка НОМЕР_2) на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, право власності на яку посвідчене державним актом серії НОМЕР_3 на право приватної власності на землю, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1394.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що всі відомості про належну позивачу земельну ділянку, яка вже має присвоєний кадастровий номер мали бути обов'язково внесені до Державного земельного кадастру, перенесення таких відомостей до бази даних автоматизованої системи центру ДЗК мало бути здійснено в автоматизованому порядку, отже, наявність зауважень до документації та факту розташування в межах земельної ділянки позивача частини іншої ділянки не є підставою відмови у наданні витягу з Державного земельного кадастру.

10 серпня 2016 року ОСОБА_4, як особа, яка не брала участь у справі, але суд вирішив питання про її права, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що ухвалення оскаржуваних ОСОБА_4 судових рішень позбавило її права власності на частину належній їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 0, 0570 га, розташовану в Харківській області Дергачівському районі, Малоданилівській селищній раді, садове товариство «Зелена гірка», кадастровий номер НОМЕР_4. Так, скаржниця зазначає, суди помилково застосували до спірних відносин положення пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI), оскільки ця норма застосовується у випадку, якщо відбуваються дії з перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. А технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва, якій вперше кадастровий номер НОМЕР_1 присвоєно у 2010 році, на думку ОСОБА_4 не відповідає Тимчасовому порядку ведення державного реєстру земель, затвердженому наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, тому інформація щодо цієї земельної ділянки до Державного реєстру земель внесена не була.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

10 листопада 2016 року від заступника прокурора Харківської області надійшли заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких заступник прокурора просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_4 судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області з письмовою заявою про надання відомостей (витягу) з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1.

Листом - повідомленням державного кадастрового реєстратора - начальника відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області Халіна С.В. №20.18-31-07-1544/0-15 від 28 квітня 2015 року відмовлено у наданні запитуваних відомостей. Підставою для відмови стало невнесення належним чином відомостей про земельну ділянку позивача до бази даних Державного земельного кадастру та невідкриття поземельної книги внаслідок наявності недоліків у документації із землеустрою та факту розташування в межах земельної ділянки позивача частини іншої земельної ділянки.

11 червня 2015 року ОСОБА_1 знову звернувся до відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області з заявою про отримання витягу з Державного земельного кадастру на належну йому земельну ділянку.

Листом - повідомленням державного кадастрового реєстратора - в.о. начальника відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області Кравцова А.В. №20.18-31-03-2021/0-15 від 12 червня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні запитуваних відомостей та запропоновано усунути недоліки документації із землеустрою з посиланням на відсутність у ДЗК відомостей про вказану земельну ділянку.

Також суди встановили, що державна реєстрація земельної ділянки на праві власності за ОСОБА_1 відбулась відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 09 квітня 1998 року (т. 1, а.с. 13) та земельній ділянці 13 квітня 2010 присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі відповідної документації із землеустрою (т. 1, а.с. 96-120).

Окрім цього суди встановили, що даний позов пред'являвся прокурором Дергачівського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1 у зв'язку з неспроможністю останнього захистити свої права та свободи через похилий вік, а також з урахуванням категорії громадян, захист прав у суді яких віднесено до компетенції органів прокуратури.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до частини першої статті 1 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно із частиною п'ятою статті 5 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (стаття 9 Закону № 3613-VI).

Статтею 38 Закону № 3613-VI встановлено порядок користування відомостями Державного земельного кадастру.

За правилами частини сьомої статті 38 зазначеного Закону для отримання відомостей Державного земельного кадастру заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051);

документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру (крім випадків, визначених цим Законом в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб);

документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

Заява з доданими документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Державний кадастровий реєстратор протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або надає мотивовану відмову у наданні такого документа.

Таким чином, надання відомостей з Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом № 3613-VI, а саме, державним кадастровим реєстратором на платній основі на підставі заяви за формою, встановленою Порядком № 1051, до якої має бути додано документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру та документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

Крім того, вищезазначеною нормою Закону № 3613-VI встановлено, що відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у разі, якщо: 1) у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

2) із заявою звернулася неналежна особа;

3) документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову у наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

За приписами пункту 168 Порядку №1051 відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у формі повідомлення у разі, коли:

1) у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

2) із заявою про надання відомостей Державного земельного кадастру звернулася неналежна особа; 3) документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Отже, зміст наведених норм права вказує на те, що перелік підстав для відмови у наданні відомостей з Державного земельного кадастру є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, відповідно до Закону № 3613-VI здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

При цьому, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону 3613-VI передбачено, що у разі якщо земельні ділянки, зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) - підлягали перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Статтею 20 Закону № 3613-VI передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

З інформації Державного агентства земельних ресурсів України від 19.03.2015 р. №П-191/0-711/6-15 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки на праві власності за ОСОБА_1 відбулась та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі відповідної документації із землеустрою, серед якої під час присвоєння земельній ділянці відповідного кадастрового номера обов'язково мали бути: документи щодо визначення умов надання земельної ділянки щодо її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розроблення документації із землеустрою, дані обмінного файлу - документації із землеустрою; дані про земельну ділянку.

Таким чином, усі відомості про належну позивачу земельну ділянку, яка вже має присвоєний кадастровий номер - обов'язково мали бути внесені до Державного земельного кадастру, і перенесення таких відомостей до бази даних автоматизованої системи центру ДЗК - мало бути достовірним.

Отже, наявність зауважень до документації та розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, не є підставою відмови у наданні витягу з Державного земельного кадастру, що підтверджується листом Державного агентства земельних ресурсів України від 19 березня 2015 року № П-191/0-711/6-15.

Разом з цим, суди встановили, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 мають помилки у координатах поворотних точок та перетинаються із земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_5 і земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_4.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3613-VI у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на| підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлені (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.

Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державному реєстрі земель. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, позбавили ОСОБА_4 права власності на частину належної їй на праві власності майна, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, оскільки її згода не потрібна для перенесення відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру та надання відомостей про земельну ділянку з Державному реєстрі земель.

Отже, судовими рішеннями у цій даній справі не порушено прав ОСОБА_4 А у разі порушення цивільного права, ОСОБА_4 не позбавлена можливості звернутись з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, оскільки твердження про наявність зауважень до документації та факту розташування в межах земельної ділянки позивача частини іншої ділянки не є підставою відмови у наданні витягу з Державного земельного кадастру.

Щодо доводу касаційної скарги стосовно неврахування судами попередніх інстанцій рішень судів в цивільних справах, які набрали законної сили, колегія суддів не приймає, оскільки предметом розгляду даної справи є неправомірна бездіяльність відповідачів - суб'єктів владних повноважень при виконанні наданих їм повноважень.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незаконність представництва прокурором району інтересів громадянина, оскільки на час звернення прокурора до суду діяла норма статті 36-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», якою визначались підставами представництва прокурором в суді інтересів громадянина - його (громадянина) неспроможність через фізичний стан або похилий вік самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджено прокурором.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 820/6899/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду