Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2020 року у справі №826/16955/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа №826/16955/15

адміністративне провадження №К/9901/3949/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2020 року (судді Бараненко І. І., Бабенко К. А., Губська Л. В. )

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 серпня 2015 року №
34226552204.

1.2.Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03 серпня 2015 року №34226552204 в частині нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 5
391,88 грн., в іншій частині, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а позов - без задоволення.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, не погоджуючись із рішенням в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

Вказана апеляційна скарга від імені Відповідача підписана Пепепелюком О.

На підтвердження повноважень представника Пепепелюка О. жодних документів не надано.

1.3 Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року повернуто скаржнику.

Постановляючи це рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 55, 59 Кодексу адміністративного судочинства України зазначив, що сторона у справі має право на звернення до суду із апеляційною скаргою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку. Оскільки представник Головного управління ДФС у місті Києві - Пепепелюк О. не дав на підтвердження своїх повноважень жодних доказів, апеляційна скарга підлягає поверненню.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відповідач 27 грудня 2019 року звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2020 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Порушенням судами норм процесуального права Відповідач вважає невірне застосування судами положень статей 55, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України). Наполягає на тому, що на час надходження апеляційної скарги у справі містилися довіреності, що підтверджували повноваження Перепелюка О. на підписання відповідної апеляційної скарги від імені Головного управління ДФС у місті Києві.

Позивач у відзиві просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В обґрунтування дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права послався на те, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу, Пепепелюка О.

Також Позивач послався на необгрунтованість підстав для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

За змістом частини 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 293 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини 3 статті 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною 1 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що правом підпису апеляційної скарги поданої юридичною особою, суб'єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження.

Як підтверджується змістом поданої апеляційної скарги, вона підписана від імені відповідача Пепепелюком О.

До апеляційної скарги не додано довіреності на підтвердження повноважень представника Пепепелюка О. щодо підписання апеляційної скарги.

Відповідач у касаційні скарзі наполягає на тому, що відповідні копії, хоч і не були додані до апеляційної скарги, проте були наявні в матеріалах справи.

Як підтверджується матеріалами справи (том 5, а. с. 52,99), у ній містяться довіреності від імені Головного управління ДФС у місті Києві на вчинення процесуальних дій Перепелюком О. А.

Натомість, у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень Пепепелюка О. як представника Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд звертає увагу на те, що касаційна скарга не містить доводів, що мало місце допущення помилок чи описок в прізвищі особи, що подавала та підписала апеляційну скаргу.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Оцінюючи у даному конкретному випадку поведінку заявника та обставини справи в сукупності, Суд дійшов висновку, що у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції, повернувши апеляційну скаргу, порушив норми частини 1 статті 55, частини 1 статті 57, частини 4 статті 59, пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

Щодо доводів Позивача про безпідставність поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, то суд звертає увагу на те, що норма частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачає, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Як підтверджується матеріалами справи відповідне оскаржуване рішення суду отримано Відповідачем 10 січня 2020 року, а оскільки тридцятий день на його оскарження припадав на вихідний день, то з урахуванням положень частини 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду були законні підстави поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження на підставі положень частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 345, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх