Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа №380/23010/21

провадження № К/990/18161/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 (головуючий суддя Хома О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 (колегія суддів у складі головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.)

у справі №380/23010/21

за позовом ОСОБА_1

до Давидівської сільської ради Об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Давидівської сільської ради від 07.02.2020, прийняте на 52 сесії сьомого скликання, в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту с. Виннички та орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва за межами населеного пункту с. Виннички Пустомитівського району Львівської області;

- зобов`язати Давидівську сільську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту с. Виннички та орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва за межами населеного пункту с. Виннички Пустомитівського району Львівської області.

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.202, адміністративний позов повернуто позивачу відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з факту пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав для поновлення такого строку.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. Заявник касаційної скарги зазначає, що до отримання відповіді державного виконавця 07.06.2021 він не знав про існування рішення Давидівської сільської ради від 07.02.2020. Наголошує, що він не отримував копію зазначеного рішення від відповідача, а запис в журналі поштової кореспонденції про направлення йому такого рішення сам по собі не може бути належним доказом на підтвердження факту отримання позивачем спірного рішення сільської ради.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

7. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

8. Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

9. У справі, що розглядається, позивач оскаржує рішення Давидівської сільської ради від 07.02.2020, а до суду позивач звернувся в грудні 2021 року.

10. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виснував про те, що строк звернення до суду позивачем пропущений, а підстави для поновлення такого строку відсутні.

11. Свої висновки суди мотивували таким.

12. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що про існування спірного рішення позивачу було відомо у лютому 2020 року, оскільки копія такого направлялася ОСОБА_1 супровідним листом від 20.02.2020 №445. Суди встановили, що записом у журналі вихідної кореспонденції Давидівської сільської ради від 20.02.2020 номер 445 підтверджується направлення ОСОБА_1 документу щодо розгляду рішення суду.

13. Окрім цього, на підставі спірного рішення постановою державного виконавця від 24.04.2020 закінчено виконавче провадження №61455338 з примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.003019, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.01.2020.

14. Судами встановлено, що копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2020 скерована сторонам виконавчого провадження №61455338, стягувачем у якому був ОСОБА_1 .

15. Суди зазначили, що отримання відповіді державного виконавця 07.06.2021 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

16. Тобто, суди дійшли висновку, що як ініціатор виконавчого провадження примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.003019, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.01.2020, позивач об`єктивно міг поцікавитись ходом виконавчого провадження, отримати відповідну інформацію і звернутись до суду (за бажанням), навіть за умови, якщо він не отримав спірного рішення напряму від відповідача.

17. Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків:

«... строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

…

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

…

З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою».

18. Зазначені висновки Верховного Суду щодо строку звернення до суду, хоча і стосувалися насамперед соціальних спорів, є застосовними і до обставин цієї справи.

19. Колегія суддів вважає, що відсутність доказів отримання позивачем листа відповідача від 20.02.2020 №445 не спростовує того факту, що він мав об`єктивну можливість дізнатись про факт закінчення виконавчого провадження №61455338 з примусового виконання виконавчого листа №1.380.2019.003019, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.01.2020, набагато раніше, аніж у червні 2021 року, та, відповідно отримати інформацію щодо наявності спірного рішення відповідача.

20. Позивач самостійно зазначає, що йому було відомо про відкриття виконавчого провадження №61455338.

21. Також, позивачем долучено до позову копію листа відповідача від 20.02.2020 №445, адресованого лише ОСОБА_1 , а не державному виконавцю (а.с. 13). Позивач не зазначає, де і коли йому вдалося отримати зазначений лист, отримання якого напряму від відповідача він заперечує.

22. Отже, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що отримання відповіді державного виконавця 07.06.2021 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

23. Таким чином, з урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, колегія суддів не встановила неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

24. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 122 123 345 350 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №380/23010/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя С.М. Чиркін