ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа №812/677/17

адміністративне провадження №К/9901/41957/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду (суддя Широка К. Ю.) від 19 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Міронова Г. М., судді: Арабей Т. Г., Геращенко І. В.) від 18 жовтня 2017 року у справі № 812/677/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними дії щодо відмови у списанні податкового боргу та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» (далі - ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у списанні податкового боргу згідно податкових декларацій: рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин: декларація за 2 квартал 2014 року в розмірі 61 670,07 грн та нарахована пеня у розмірі 83 98,62 грн; екологічний податок: декларація за 2 квартал 2014 року від 31 липня 2014 року № 9044094279 у розмірі 16 461, 63 грн; декларація за 3 квартал 2014 року від 04 лютого 2015 року № 9079831950 у розмірі 3 868,99 грн; декларація за 4 квартал 2014 року від 04 квітня 2015 року №9079835414 у розмірі 4 894,48 грн; орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень-грудень 2014 року у розмірі 44 259, 47 грн згідно декларацій від 06 лютого 2014 року № 9004763774, від 03 квітня 2014 року № 9017536533;

- зобов`язати ГУ ДФС у Луганській області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу згідно зазначених декларацій та зобов`язати останнього прийняти рішення щодо списання недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску за період серпень 2014 року - червень 2015 року у сумі 63 204, 25 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області щодо нерозгляду заяви ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» від 28 березня 2017 року № 20 про списання заборгованості. Зобов`язано ГУ ДФС у Луганській області розглянути заяву ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» про списання заборгованості від 28 березня 2017 року відповідно та прийняти вмотивоване рішення згідно податкового та бюджетного законодавства. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи часткового позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з урахуванням підтвердження існування форс-мажорних обставин, положень ст. 10 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), п. 9-4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску з 14 квітня 2014 року та до моменту закінчення АТО. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про списання податкового боргу задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ГУ ДФС у Луганській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області стверджує, що відповідно до приписів ст. 10 Закону України № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, проте у позивача відсутні сертифікати на списання податкового боргу. Крім того, скаржник зазначає, що у сертифікатах, наявних у товариства, ТПП України засвідчено настання форс-мажорних обставин лише з 01 серпня 2014 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» зареєстровано в якості юридичної особи 29 листопада 2006 року та перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області.

Позивачем зареєстровані декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2014 року декларація від 06 лютого 2015 року № 9080165592 в розмірі 61 670,07 грн; з екологічного податку: декларація за 2 квартал 2014 року від 31 липня 2014 року № 9044094279 у розмірі 16 461,63 грн; декларація за 3 квартал 2014 року від 04 лютого 2015 року № 9079831950 у розмірі 3 868, 99 грн; декларація за 4 квартал 2014 року від 04 лютого 2015 року № 9079835414 у розмірі 4 894,48 грн; з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014 рік у розмірі 44 259,47 грн згідно декларацій від 06 лютого 2014 року № 9004763774 та від 03 квітня 2014 року (уточнююча) № 9017536533.

Зазначені декларації зареєстровані відповідачем, що підтверджують квитанції №2 (а. с. 20, 57, 53, 49, 31, 38, 45).

30 вересня 2014 року позивач звернувся до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення обставин непереборної сили.

14 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 1085, який відповідно до п. 102.6-102.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2014 року для ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (а. с. 22).

Також, 14 жовтня 2014 року Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 1086, який відповідно до п. 100.4 і 100.5 ст. 100 ПК України на підставі наданих документів, засвідчив настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2014 року для ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» при здійсненні господарської діяльності на території м. Антрацит Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (а. с. 23).

При цьому, у таких сертифікатах зазначено, що вказані обставини тривають на момент видачі сертифікатів, дату закінчення встановити неможливо.

28 березня 2017 року на адресу ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області позивачем направлено заяву № 20, в якій останній просив списати безнадійну заборгованість, підтверджуючи свої вимоги сертифікатами Торгово-промислової палати України від 14 жовтня 2014 року № 1085, 1086, а саме: борг з єдиного соціального внеску за серпень 2014 року - червень 2015 року у сумі 63 204,25 грн; рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин за період - 2 квартал 2014 року у сумі 70 068,69 грн, із них основний борг 61 670,07 грн, пеня 8 398,62 грн; екологічний податок: період виникнення 2, 3, 4 квартал 2014 року у сумі 25 225,10 грн, борг з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період червень - грудень 2014 року у сумі 44 259,47 грн.

03 квітня 2017 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області на адресу ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» було направлено лист, в якому повідомлено про передачу звернення позивача від 28 березня 2017 року № 20 за належністю до ГУ ДФС у Луганській області.

18 квітня 2017 року листом № 729/10/12-32-17 ГУ ДФС у Луганській області була надана відповідь позивачу, якою відмовлено у списані заборгованості.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ТОВ «Гірниче підприємство «Антрацитвугілля» звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до абз. «ж» підп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Списання безнадійного податкового боргу регламентовано ст. 101 ПК України, за положеннями п. 101.1 якої, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється, в тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), (підп. 101.2.4 п. 101.2. ст. 101 ПК України).

Відповідно до п. 101.5 ст. 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ст. 101 глави 9 розд. II ПК України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 (далі - Порядок № 577).

Факт непереборної сили, зокрема настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, підтверджується Торгово-промисловою палатою України (п. 2.1 Порядку № 577).

Підпунктом 4.1 розд. ІV Порядку № 577 передбачено, що у випадках, передбачених підп. 4 п. 2.1 розд. II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підп. 4 п. 2.1 розд. II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно п. 4.2 розд. ІV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Враховуючи викладене, податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є безнадійним і може бути списаний податковим органом за результатами оцінки відповідної заяви платника податків та доданих документів у підтвердження таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про Торгово-промислові палати України» (далі - Закон № 671/97-ВР) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати покладено повноваження щодо видачі суб`єктам господарювання сертифікатів про засвідчення настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливлюють виконання ними обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14 квітня 2014 року.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон № 1669-VII, статтею 1 якого визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває.

На виконання вимог Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких у розглядуваний період здійснювалась антитерористична операція, до якого, зокрема, включено м. Антрацит та м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Згідно зі ст. 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що п. 9-4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, визначені ст. 4 цим Законом, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до податкового органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу, долучивши до такої заяви сертифікати Торгово-промислової палати України від 14 жовтня 2014 року № 1085, 1086, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2018 року.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що сам факт наявності у позивача таких сертифікатів не є безумовною підставою для визнання податкового боргу безнадійним та його списання податковим органом.

Так, для визнання податкового боргу безнадійним має бути встановлений (доведений) причинно-наслідковий зв`язок між виникненням податкового боргу платника та форс-мажорними обставинами. При цьому, платник податку не обмежений у доказах, які він може долучити до заяви про списання безнадійного податкового боргу у підтвердження наявності обставин форс-мажору.

Поряд з цим, встановлення причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили з виникненням податкового боргу, тобто визнання його безнадійним, є компетенцією суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) за результатами розгляду заяви товариства.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 вересня 2019 року № 805/1087/16 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 805/760/16.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у разі звернення платника податку до податкового органу із заявою щодо списання безнадійного податкового боргу необхідно у кожному конкретному випадку досліджувати вплив наявності обставин непереборної сили, засвідчених відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання та на зміну економічного стану такого платника цими форс-мажорними обставинами.

Вимоги ч. 4, 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам ч. 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Проте, ці обставини судами попередніх інстанцій не встановлювались, однак вони впливають на право платника податку бути звільненим від виконання свого обов`язку (погашення податкового боргу) шляхом списання безнадійного податкового боргу, що є предметом цього позову.

Вищезазначене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій основоположного принципу адміністративного судочинства - офіційного з`ясування обставин справи, які мають значення до правильного вирішення спору.

За правилами ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суди на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинні дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк