ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2018 року

Київ

справа №681/972/17

адміністративне провадження №К/9901/17506/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №681/972/17

за позовом ОСОБА_1 до Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді - Сторчака В. Ю., суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серій БР № 995935, БР №826744, БР №826745 від 04.07.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.

2. В обґрунтування позову зазначив, що його незаконно притягнуто інспекторами патрульної поліції до відповідальності за те, що він, керував транспортним засобом, а саме мопедом Хонда Діо, не зареєстрованим в установленому порядку, не маючи права керувати ним, оскільки не отримав посвідчення водія, та без мотошолома.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 17 липня 2017 року. Полонський районний суд Хмельницької області вирішив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувані постанови складені повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкціям ч. 2 ст. 126, ч.6 ст.121, ч.5 ст.121 КУпАП, а обставини, викладені в них, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються самим позивачем.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 21 вересня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

5.2. Постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 року скасувати.

5.3. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

5.4. Скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04 липня 2017 року БР№826744 та БР №826745.

5.5. В решті позову відмовити.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскаржувані постанови посадовими особами відповідача прийняті в межах його компетенції та з правильним встановленням кваліфікації вчинених правопорушень. Проте, відповідачем при притягненні до адміністративної відповідальності правопорушника не враховано правил статті 36 КУпАП та помилково застосовано до позивача адміністративне стягнення за кожне правопорушення окремо, що є підставою для скасування постанов БР№826744 та БР №826745 від 04.07.2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суд апеляційної інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження у справі.

9. Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

11.1. відповідно до довідки про купівлю-продаж мопеду «Хонда Діо» даний транспортний засіб було придбано 02.09.2008 року, тобто до того моменту, коли було внесено зміни до законодавства в частині обов'язкової реєстрації мопедів.

11.2. відповідно до статті 1 Віденської Конвенції про дорожній рух мопед прирівнюється до велосипеда, а в іншому випадку - до мотоциклу при наявності на те підстав і відповідно до процедури, визначеної пунктом 2 статті 54 Конвенції, чого, у даному випадку, Україною здійснено не було.

11.3. при винесенні оскаржуваних постанов працівником поліції було допущено ряд процесуальних порушень, а сама справа про адміністративне правопорушення не була розглянута по суті у відповідності до норм КУпАП.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 4.07.2017 року о 12 год. 45 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: мопедом Хонда Діо, не зареєстрованим в установленому порядку, не маючи документів на право керування транспортним засобом та без мотошолома.

13. За фактом вчинених правопорушень 04.07.2011 року відносно ОСОБА_1 поліцейським сектору реагування патрульної поліції Бобрівником В.В. винесено постанову серії БР №995935 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.; Інспектором патрульної поліції Корніюк Л.П.--постанову Серії БР № 826744 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., а також постанову Серії БР № 826745 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України.

14.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України.

15.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15.2. Пункт 19 статті 4. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

15.3. Стаття 5. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

15.4. Стаття 19. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

15.5. Стаття 341. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15.7. Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

16. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

16.1. Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

16.2. Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

16.3. Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

16.4. Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

16.5. Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

16.6. Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

16.7. Стаття 279. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

16.8. Частина 5 статті 121. Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами-тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

16.9. Частина 6 статті 121. Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

16.10. Частина 1 статті 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

16.11. Абзац 2 статті 36. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

17. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.

17.1. Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

17.2. Пункт 9 розділу ІІІ. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

18. Закону України «Про дорожній рух».

18.1. Стаття 16. Водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

18.2. Стаття 41. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

18.3. Частина 4 статті 34. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

19. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

19.1. Пункт 1.1. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

19.2. Пункт 1.9. Особи (далі ПДР України), які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

19.3. Пункт 1.10. Транспортний засіб-пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

19.4. Пункт 2.1 розділу 2. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.

19.5. Пункт 2.3 пп."г" розділу 2. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

19.6. Пункт 2.9 розділу 2. Водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака.

20. Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

20.1.Пункт 7. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

20.2.Пункт 8. Перша державна реєстрація мопедів, придбаних до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року N 1371 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», може проводитися без подання документів, що підтверджують правомірність їх придбання, за встановленою цим Порядком процедурою.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, Постановою Кабінету Міністрів № 511 від 20 травня 2009 року затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

23. Законом України від 17.11.2008 № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» з 1 січня 2010 року передбачена обов'язкова реєстрація мопедів.

24. Таким чином, з 01.01.2010 року в Україні встановлена реєстрація мопедів як транспортних засобів та отримання посвідчення водія на їх керування, незалежно від їх користування чи на вулично-дорожній, чи на автомобільній дорозі державного значення.

25. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію статті 121 та статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

26. В частині застосування судом апеляційної інстанції правил статті 36 КУпАП при визначенні міри відповідальності за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками суду про необхідність застосовувати санкцію, встановлену за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, що є підставою для скасування постанов БР№826744 та БР №826745 від 04.07.2017 року. Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині норм статей КУпАП, відповідно до яких на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, є підставою для виправлення апеляційним судом описки, допущеної в оскаржуваній постанові, проте не тягне за собою скасування такого рішення, оскільки не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

27. Посилання касатора на те, що мопед відповідно до Віденської Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року прирівнюється до велосипеда, а тому на нього не можуть поширюватись норми пунктів 1.10, 2.1, 2.3 та 2.9 ПДР України є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 1 даної Конвенції мопед за своїми технічними характеристиками відповідає визначенню «велосипед із підвісним двигуном», що не є тотожним визначенню «велосипед».

Колегія суддів зазначає, що норми даної статті дозволяють, а не прямо встановлюють можливість договірної держави прирівнювати «велосипед із підвісним двигуном» до «велосипеду». Вищезазначене спростовує доводи позивача про невідповідність норм національного законодавства Віденської Конвенції про дорожній рух.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, а тому підстави для її задоволення - відсутні.

28. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. Зважаючи на те, що позивачем фактично не оспорюються обставини, викладені у постановах про адміністративні правопорушення, висновку суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення - відсутні.

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх