Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.04.2018 року у справі №826/8164/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2020 року

Київ

справа №826/8164/16

адміністративне провадження №К/9901/46689/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017 (головуючий суддя - В.В. Амельохін, судді - І.А. Качур, В.І. Келеберда)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Я.Б. Глущенко, судді - Н.П. Бужак, О.Є. Пилипенко)

у справі № 826/8164/16

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича

про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1) та Міністра юстиції України Петренка П.Д. (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо утворення Комісії та дії Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016 за результатами службової перевірки щодо неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ №2366/к від 28.04.2016 про звільнення позивача;

- поновити позивача на посаді директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України з 28.04.2016;

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, зобов`язавши при цьому Міністерство юстиції України сплатити всі обов`язкові платежі та податки.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржуваний наказ та дії відповідачів щодо утворення Комісії, а також дії Комісії щодо складання довідки від 21.04.2016 за результатами службової перевірки стосовно обставин неналежного ведення Реєстру є протиправними, з огляду на те, що жодних дій чи бездіяльності, які б свідчили про порушення ним присяги державного службовця, він не допускав, а сам оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий з порушенням установленої процедури за відсутності доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача порушень присяги державного службовця.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Міністра юстиції України щодо утворення Комісії та дії Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016 за результатами службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2366/к від 28.04.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України з 29.04.2016. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2016 по 19.12.2017 у розмірі 323 719, 60грн.

4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що до посадових обов`язків позивача не було віднесено обов`язку по веденню Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про скоєння позивачем вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного орану та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі представник відповідачів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідачів вказує, що повноваження Міністра юстиції щодо призначення службової перевірки стосовно обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, передбачені чинним законодавством України та правомірно реалізовані до спірних правовідносин. Зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо невіднесення до повноважень позивача функцій по веденню Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки працівники Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки, який очолював позивач фактично виконували функцію з ведення реєстру.

Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. 28.05.2015 ОСОБА_1 призначений на посаду директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України.

11. До Міністерства юстиції України надійшло від Генеральної прокуратури України подання від 01.04.2016 №32-129-вих16, в якому Генеральний прокурор України вимагав провести службове розслідування за фактом неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

12. У зв`язку з надходженням подання Генеральної прокуратури України, Міністром юстиції України 13.04.2016 видано наказ «Про проведення службової перевірки» за №1638/к та утворено Комісію для проведення службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, з метою об`єктивної перевірки обставин, викладених у поданні.

13. 21.04.2016 за результатами проведеної службової перевірки Комісією складено Довідку, згідно якої, обставини неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, викладені у поданні Генеральної прокуратури України від 01.04.2016 №32-129вих16, які стали підставою для призначення цієї перевірки, в цілому, підтвердились; причиною неналежного ведення Реєстру є несумлінне ставлення директором Департаменту ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов`язків; усі технічні та організаційні можливості опрацювати до 01.05.2016 усю наявну заборгованість з внесення інформації до Реєстру лише силами працівників Департаменту наразі наявні; існують підстави для застосування до директора Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов`язків.

14. 28.04.2016 за результатами проведеної службової перевірки, на підставі довідки Комісії, Міністром юстиції видано наказ №2366/к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення присяги державного службовця).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Частиною третьою статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

17. Порядок проведення службового розслідування осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Порядок).

18. Пунктом 1 Порядку визначено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

19. Відповідно до пункту 2 Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем`єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

20. Згідно із пунктом 3 Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

До участі у проведенні службового розслідування не повинні залучатися посадові особи органу державної влади, якщо обставини свідчать про їх особисту заінтересованість у результатах розслідування.

21. Пунктом 8 Порядку визначено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов`язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру.

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У разі виявлення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

22. Відповідно до пункту 9 Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення.

Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.

У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, про що складається відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.

Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови її підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.

У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті.

Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, забороняється.

23. Пунктом 11 Порядку передбачено, що рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно із законодавством.

24. Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

25. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців визначено статтею 14 Закону України «Про державну службу», частиною першою якої передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

26. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (частина третя статті 14 Закону України «Про державну службу»).

27. Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки».

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

28. За змістом пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

29. Види стягнення за порушення трудової дисципліни та порядок стягнення за порушення трудової дисципліни встановлені статтями 147, 149 Кодексу законів про працю України, згідно з положеннями яких за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

30. Крім цього, у відповідності до вимог пунктів 2-4 Кодексу професійної етики працівник повинен вживати необхідних заходів щодо відповідності його діяльності етичним вимогам, визначених Кодексом.

Дотримання працівником норм Кодексу є обов`язковим при проведенні щорічної оцінки, атестації, зарахуванні до кадрового резерву, призначенні на нову посаду, наданні характеристики чи рекомендації.

Працівник у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Кодексом, Кодексом честі працівника органу державної податкової служби України та загальними морально-етичними нормами поведінки у суспільстві.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

33. Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що за вчинення посадовими особами порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у статті 147 Кодексу законів про працю України, пункті 8 Порядку, статті 14 Закону України «Про державну службу», найбільш суворим з яких є звільнення.

34. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

35. Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

36. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

37. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

38. Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи дисциплінарних стягнень аж до звільнення з органу повинно бути мотивованим.

39. Нормами Порядку, зокрема, пунктом 8, визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

40. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Порядком. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з органу державної служби є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

41. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 826/6646/16, від 27.11.2019 у справі № 815/4824/13-а.

42. Разом з тим, важливим у сфері дисциплінарної відповідальності державного службовця є те, що його діяння можна вважати дисциплінарним проступком тільки тоді, коли наявні всі обов`язкові ознаки складу такого проступку, вчиненого державним службовцем. Це свідчить про необхідність визначення й розуміння складу дисциплінарного проступку державного службовця. В іншому ж випадку можливо необґрунтоване та несправедливе притягнення такого суб`єкта до дисциплінарної відповідальності. Склад дисциплінарного проступку утворюють об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

43. Об`єктом дисциплінарного проступку державного службовця, є відносини, які забезпечують нормальне функціонування державного апарату, а також відносини, що становлять зміст службової діяльності державного службовця. Об`єктом дисциплінарного проступку є службовий обов`язок, причому його зміст з формальної точки зору однаковий для всіх державних службовців. Суть цього обов`язку полягає в достойній поведінці як при здійсненні службових повноважень, так і поза службою, у виконанні всього, що передбачає службова етика, і в утриманні від того, що з нею несумісно. Відтак державний службовець, порушуючи свої обов`язки і обмеження, пов`язані з проходженням державної служби, спричиняє шкоду таким суспільним відносинам, які становлять зміст службової діяльності державного службовця, правопорядку у сфері державно-службових відносин та авторитету державної служби взагалі. Тобто, державний службовець при вчиненні дисциплінарного проступку, безпосередньо завдає шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому він працює.

44. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку державного службовця, як обов`язкова ознака його складу, є зовнішнім вираженням протиправної поведінки державного службовця. Об`єктивні риси дисциплінарного проступку виявляються у здійсненні діяння, що завдає або може завдати шкоди певним суспільним відносинам. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності, яке несе негативні наслідки, що визначають як завдану шкоду об`єкту такого проступку.

45. Дисциплінарний проступок державного службовця, згідно із законодавством про державну службу, може проявлятися у недодержанні вимог Присяги, зокрема на невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника державної служби.

46. У даному випадку факт вчинення позивачем порушення законодавства може складати об`єктивну сторону дисциплінарного проступку лише тоді, коли до його посадових обов`язків віднесено дотримання чи виконання тієї чи іншої вимоги законодавства.

47. Судами встановлено, що до посадових обов`язків позивача не було віднесено обов`язку по веденню Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. А відповідачами як суб`єктами владних повноважень не надано до суду доказів які б свідчили про скоєння позивачем вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

48. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки Довідки за результатами службової перевірки не містять в собі факту порушення позивачем вимог пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», а відтак, підстави припинення державної служби, передбачені вказаною нормою, посилання на яку містить оскаржуваний наказ, відсутні.

49. Посилання скаржника в касаційній скарзі, що працівники Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки, який очолював позивач фактично виконували функцію з ведення реєстру, судом касаційної інстанції відхиляються, враховуючи наступне.

50. Судом апеляційної інстанції встановлено, що із змісту Положення про Департамент антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки Міністерства юстиції України, яке затверджено наказом Міністра юстиції України 29.09.2015 №3011/к, за попереднім погодженням із куратором - заступником Міністра юстиції Янчуком А.В., ані організація роботи, ані безпосереднє наповнення Реєстру не входило до кола посадових обов`язків позивача.

51. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2014 та 2015 роках мала місце зміна в організації виробництва і праці Міністерства юстиції України із скороченням штату та ліквідацією структурних підрозділів, у тому числі Департаменту антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя, а також Департаменту антикорупційної політики, та створенням нового Департаменту антикорупційного законодавства та з питань юстиції і безпеки, який очолював позивач і до повноважень якого не було включено функцію з ведення та наповнення Реєстру. Докази того, що вказаний Департамент є правонаступником Департаменту антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя та Департаменту антикорупційної політики з усіма попередніми обов`язками останніх, в матеріалах справи відсутні.

52. Посилання скаржника в доповненні до касаційної скарги щодо нових обставин, які стали відомі відповідачу та які були відсутні на час звернення до суду із касаційною скаргою, а саме щодо того, що позивач у період вимушеного прогулу працював на іншій роботі, де отримував заробітну плату, судом касаційної інстанції не приймаються, оскільки в силу норм статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

53. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника стосовно того, що повноваження Міністра юстиції щодо призначення службової перевірки стосовно обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, передбачені чинним законодавством України.

54. Так, колегія суддів вважає, що у зв`язку з надходженням подання Генеральної прокуратури України, Міністром юстиції України 13.04.2016 правомірно на підставі пункту 2, 3 Порядку видано наказ «Про проведення службової перевірки» за №1638/к та утворено Комісію.

55. Верховний Суд зазначає, що службова перевірка - це сукупність заходів, що проводяться представниками роботодавця в цілях своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного вивчення подій, що мають ознаки дисциплінарних проступків, встановлення осіб, до них причетних, ступеня їх вини, завданого або потенційного збитку.

56. В даному випадку призначена службова перевірка мала на меті встановлення обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

57. 21.04.2016 за результатами проведеної службової перевірки Комісією складено Довідку.

58. За своєю правовою природою довідка, складена за результатами службової перевірки є службовим документом, який фіксує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для її призначення.

59. На переконання суду касаційної інстанції, довідка за результатами службової перевірки є лише носієм певної інформації, яка в подальшому може бути використана для прийняття рішення про проведення службового розслідування за фактом підтвердження обставин, які стали підставою для проведення службової перевірки.

60. Водночас обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

61. Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача-2 щодо утворення Комісії та дії Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016 за результатами службової перевірки щодо неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 не можуть бути задоволені.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

63. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

64. Верховний Суд за наслідками розгляду касаційної скарги прийшов до висновку щодо часткового її задоволення, та скасування судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Міністра юстиції України щодо утворення Комісії та дій Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016 за результатами службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 .

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 826/8164/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Міністра юстиції України щодо утворення Комісії та дій Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016 за результатами службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 .

3. В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича про визнання протиправними дій Міністра юстиції України щодо утворення Комісії та дій Комісії щодо складення довідки від 21.04.2016 за результатами службової перевірки щодо обставин неналежного ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 - відмовити.

4. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 826/8164/16 - залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду