Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м.Київ

справа №820/12770/14

адміністративне провадження №К/9901/4847/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,15 га, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) та надання їй у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,15 га, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) та надання її у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), та надання її у власність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною відмову відповідача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,15 га, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) та надання її у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язано відповідача вчинити дії щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,15га, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) та надання її у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився заступник прокурора Харківської області, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у відповідача немає повноважень щодо виконання оскаржуваних рішень судів.

Крім того, Земельним кодексом України не передбачено земель житлової та громадської забудови поза межах населених пунктів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 31.08.2011р. № 1821 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1.» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у власність, орієнтовною площею 0,15га за рахунок земель, які знаходилися у постійному користуванні ПП «В'ячеслав», за межами населеного пункту на території Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 8-9).

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 26.07.2012р. № 1837 продовжено термін дії розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 31.08.2011р. № 1821 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1.» до 01.08.2013р. (а.с.30).

Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 26.07.2012р. № 1837 втратило чинність на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 30.12.2013р. № 759 (а.с. 31).

Позивач звернувся до Міськрайонного Управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області з заявою про надання технічного завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Висновком міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області № 741 від 03.03.2012р. позивачу відмовлено у наданні технічного завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15га за рахунок земель, які знаходилися у постійному користуванні ПП «В'ячеслав», за межами населеного пункту на території Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. у справі №820/10878/13-а визнано протиправною відмову Міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботині у Харківському районі Харківської області, викладену у висновку № 741 від 03.03.2012р. та зобов'язано управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області розглянути питання щодо надання технічного завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, визначення кадастрового номеру зазначеної земельної ділянки, внесення даних обмінного файлу до автоматизованої системи ДЗК та здійснення відповідних дій щодо державної реєстрації земельної ділянки (а.с. 32-35).

Згідно витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку позивачу визначено кадастрові номери земельним ділянкам, а саме, - земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.21).

Позивач 03.03.2014р. звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), та надання її у власність (а.с.83).

Відповідачем листом від 17.04.2014р. №01-15/1274 повідомлено позивача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), та надання її у власність позивача з посиланням на відсутність повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність (а.с.10-11)

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, згідно ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем у 2011-2012 роках надано позивачу відповідними розпорядженнями дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо спірної земельної ділянки, а правомірність звернення із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність саме до відповідача, а не управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області, встановлена також постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. у справі № 820/10878/13-а, яка набрала законної сили.

Апеляційний суд також виходив з того, що права управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області не порушено, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття відповідачем відмови в затвердженні проекту землеустрою та звернення заступника прокурора Харківської області до суду з апеляційною скаргою) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка не віднесена до земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що у відповідача були відсутні визначені Земельним кодексом України підстави щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу.

З висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови відповідача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки колегія суддів погоджується і вважає, їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, за правилами ст. 122 Земельного кодексу України передача таких земель у приватну власність віднесена до повноважень відповідача, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, заступник прокурора Харківської області в касаційній скарзі посилається також на те, що суди зобов'язавши відповідача вчинити дії щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність - зобов'язали прийняти конкретне рішення на користь позивача.

В контексті обставин справи застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою земельної ділянки.

Таких обставин судами встановлено не було.

Оцінка правомірності бездіяльності стосувалася лише тих мотивів, які наведено у листі відповідача від 17.04.2014р. №01-15/1274. Однак суди не досліджували, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки. За таких обставин у суду не було підстав для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо затвердження проекту землеустрою.

Статтею 351 цього ж Кодексу передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті, згадані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014р. в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Харківської районної державної адміністрації Харківської області вчинити дії щодо прийняття рішення про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,15га, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) та надання її у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) змінити та викласти в новій редакції: зобов'язати Харківську районну державну адміністрацію Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту), та надання її у власність.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014р. у даній справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук