Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №817/462/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м.Київ

справа №817/462/17

адміністративне провадження №К/9901/5724/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (суддя: Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Капустинський М.М., Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі №817/462/17 за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд,

УСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 79664 грн. 99 коп. плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 30 серпня 2016 року на ділянці дороги загального користування М05 Київ - Одеса 210 км + 450 м посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на підставі направлення від 09.06.2016 №001930 проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів вантажним автомобілем марки MAN, модель 19414, д.н.з. НОМЕР_1, із причепом марки Spitzer, модель S 2400, д.н.з.НОМЕР_2, що належать на праві власності ОСОБА_1

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 30.08.2016 №0004927 про перевищення вищеозначеним транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.08.2016, на підставі яких Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 30.08.2016 №75, яким ОСОБА_1 нараховано плату за проїзд у розмірі 2798,12 євро, що згідно з даними НБУ станом на 30 серпня 2016 року еквівалентно 79664,99 гривень.

Зважаючи на те, що у добровільному порядку кошти у розмірі 79664,99 гривень за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачем сплачено не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з цим позовом й ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Крім того, за змістом частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18.

Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб'єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Однак, суди першої й апеляційної інстанцій указаного не врахували та помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства.

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України в цій же редакції суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись статтями 344, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець