Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м.Київ

справа №817/2324/15

адміністративне провадження №К/9901/4677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. (суддя - Шарапа В.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. (судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря» до Міністерства фінансів України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2015 року Колективне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Зоря» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати неправомірними дії щодо подання заяви про реєстрацію обтяження рухомого майна від 05.12.2014р. №12110-23/1012;

- зобов'язати відповідача подати до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України письмову заяву про реєстрацію припинення публічного обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №14673087 від 05.12.2014р., об'єктом якого є 19% частка статутного фонду Агрофірми «Зоря» в СП ЗАТ «Ад-Зоря», що становить 1233 акції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.1992р. між позивачем та ПАТ «Укрексімбанк» укладено кредитний договір №11/02-62, станом на прийняття відповідачем оскаржуваного рішення заборгованості за кредитним договором у позивача немає. Крім того, відповідач не мав права вносити до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про публічне обтяження - заставу рухомого майна - 19% частка статутного фонду Агрофірми «Зоря» в СП ЗАТ «Ад-Зоря», що становить 1233 акції, оскільки відповідач не є стороною кредитного договору.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано обставини справи, а саме, перевірка наявності заборгованості у позивача перед відповідачем. Крім того, відповідач не довів свого права на вчинення дій по обтяженню майна, а також не довів існування заборгованості перед ним.

Крім того, відповідач згідно Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не наділений повноваженнями щодо вчинення дій по обтяженню майна.

Відповідач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та АТ Укрексімбанк 23.10.1992р. укладено кредитний договір №11/02-62, предметом якого стало надання кредиту у сумі 31334720,00 німецьких марок на оплату 80% ціни контракту від 22.10.1992р., укладеного з Ernst Komrowski & Co, ФРН (а.с. 9-30).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997р. №414 затверджено Заходи щодо відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України, серед яких з метою повернення коштів кредиту у сумі 31334720,00 німецьких марок, наданих Агрофірмі "Зоря", передбачено: укладання договору застави з Укрексімбанком; укладання угоди з Мінфіном про відшкодування витрат державного бюджету; укладання засновницької (інвестиційної) угоди з іноземним інвестором; у разі невиконання зазначених заходів - подання до арбітражного суду позову щодо звернення стягнення заборгованості перед бюджетом на майно боржника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.1997р. №703-р голову правління Укрексімбанку уповноважено підписати від імені Кабінету Міністрів України угоду з Агрофірмою "Зоря" про переведення боргу на Спільне підприємство "АД-Зоря", що складається з основної суми 18800832,00 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4923535,00 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою "Зоря" витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України в сумі 11700000,00 німецьких марок (а.с. 79).

04.10.1997р. між Агрофірмою "Зоря", Державним експортно-імпортним банком України та Спільним підприємством ЗАТ "АД-Зоря" укладено договір про перевід боргу, предметом якого стало переведення боргу, в тому числі основної суми боргу в розмірі 31334720,00 німецьких марок за кредитним договором від 23.10.1992р. №11/02-62 (а.с. 73-78).

16.12.1997р. між Міністерством фінансів України та Агрофірмою "Зоря" укладено кредитний договір, предметом якого стало надання кредиту у сумі 11700000,00 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов'язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997р., у зв'язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань по кредитному договору від 23.10.1992р. №11/02-62 на суму 31334720,00 німецьких марок (а.с. 119-120).

Крім того, 19.09.1996р. між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України та Державним експортно-імпортним банком України (Фінансовий агент) укладено агентську угоду, предметом якої стало виконання агентських (посередницьких) функцій по залученню зовнішніх кредитів та наданню позичальникам внутрішніх кредитів, повернення яких гарантовано Кабінетом Міністрів України (а.с. 163-174).

04.02.1998р. між КСП Агрофірмою «Зоря» та Державним експортно-імпортним банком України укладено договір застави №1028, предметом якого стала передача у заставу акцій Спільного підприємства ЗАТ «АД-Зоря» у розмірі 19% частки у статутному фонді, в кількості 1233 акції, номінальною вартістю однієї акції 9752,60 грн., загальною вартістю 12024955,00 грн., з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23.10.1992р. №11/02-62 (а.с. 31-34, 107-110).

Відповідачем 05.12.2014р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі заяви від №12110-23/1012 внесено запис №14673087 про реєстрацію публічного обтяження - застави рухомого майна, а саме, 19% частки Агрофірми «Зоря» у статутному фонді СП ЗАТ «АД-Зоря» в кількості 1233 акцій, загальною вартістю 12024955,00 грн., на підставі договору застави від 04.02.1998р. Обтяжувачем за договором застави виступає відповідач (а.с. 36-39, 105-106).

Позивач 19.06.2015р. звернувся до відповідача з вимогою №25 про подання заяви про припинення даного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з посиланням на те, що відповідач не є стороною договору застави від 04.02.1998р. (а.с. 42-43).

Листом відповідача від 17.07.2015р. №31-12110-04-10/23302 позивача повідомлено про обліковування за ним заборгованості за кредитним договором від 23.10.1992р. №11/02-62 у сумі 6104049,59 євро та нарахованої пені у сумі 16602698,89 грн., а також про те, що під час укладення договору застави від 04.02.1998р. АТ «Укрексімбанк» діяло від імені Міністерства фінансів України на підставі агентської угоди від 19.09.1996р. (а.с. 44).

Позивач, вважаючи дії відповідача неправомірними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14673087 від 05.12.2014р. внесено у порядку та у спосіб, визначений Законом України від 18.11.2003р. №1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем здійснено оскаржувану дію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України від 18.11.2003р. №1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно якої до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для здійснення обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є укладений 04.02.1998р. договір застави №1028 між КСП Агрофірмою «Зоря» та Державним експортно-імпортним банком України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі та в межах повноважень, оскільки під час укладення договору застави від 04.02.1998р. АТ «Укрексімбанк» діяло від імені відповідача. Крім того. відповідно до п. 49 Положення про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997р. №414 (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), юридична особа-резидент, що одержала для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів гарантії Кабінету Міністрів України, несе відповідно до законодавства України повну відповідальність, яка виникає з підписаних нею внутрішніх кредитних та інших угод і договорів застави з банком-агентом, а також угод з Мінфіном про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань, а також щодо забезпечення гарантій Кабінету Міністрів України, за виконання інших взятих на себе зобов'язань.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2004р. по справі №2/305, яке набрало законної сили, яким Рівненській об'єднаній державній податковій інспекції відмовлено у задоволенні позову до Агрофірми "Зоря" про стягнення заборгованості у сумі 43886853,98 грн. по кредитному договору від 16.12.1997р. (а.с. 122-136) не доводить неправомірність дій відповідача, оскільки в основу рішення господарського суду Рівненської області від 21.12.2004р. по справі №2/305 покладено висновки про відсутність у податкового органу права на стягнення заборгованості внаслідок пропуску строків позовної давності та непоширення на правовідносини, охоплені кредитним договором, норм Бюджетного кодексу України.

Суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду в межах господарської справи №2/305 була наявність у податкового органу права на стягнення заборгованості за кредитом, а не встановлення існування чи відсутності у позивача заборгованості за кредитним договором.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що 04.02.1998р. договір застави від 04.02.1998р. №1028 між КСП Агрофірмою «Зоря» та Державним експортно-імпортним банком України укладено на підставі п. 4.1.12 агентської угоди від 19.09.1996р. між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України та Державним експортно-імпортним банком, предметом якої стало виконання агентських (посередницьких) функцій по залученню зовнішніх кредитів та наданню позичальникам внутрішніх кредитів, повернення яких гарантовано Кабінетом Міністрів України (а.с. 163-174).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №2/305 рішення судів не встановлено відсутність боргу позивача за кредитним договором.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 14.11.2018р. у справі № 826/10475/17 прийшла до висновку, що якщо спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), цей спір є не публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Оскільки запис про обтяження, який є предметом оскарження у даній справі, внесено на виконання договору застави як заходу забезпечення виконання договірних зобов'язань за кредитним договором.

Крім того обставини, з якими позивач пов'язує протиправність дій відповідача і які підлягають встановленню у даній справі стосуються наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором і відповідно належного виконання умов такого договору.

За правилами статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати залежно від суб'єктного складу учасників справи за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зоря» задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2015р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. скасувати і провадження у даній справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук