Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа №456/1258/17

провадження №К/9901/24557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Іщука Л.П., суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.)

у справі №456/1258/17

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України,

треті особи: Львівський обласний військовий комісаріат, Стрийський об'єднаний міський військовий комісаріат

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення від 20.01.2017 №5 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів в частині відмови йому у виплаті допомоги у зв'язку із смертю батька - ОСОБА_4 та зобов'язання виплатити таку допомогу в розмірі 689000,00 грн.

2. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.06.2017 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення (або відмову в призначенні) одноразової грошової допомоги;

- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення (або відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю його батька - ОСОБА_4 під час виконання ним обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у листопаді 2016 року позивач ОСОБА_2 як син загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, старшини ОСОБА_4, звернувся до Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про надання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю батька.

6. Як убачається з витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.01.2017 № 5, ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він досяг повноліття, не навчається, тобто не має правового статусу дитини та утриманця загиблого, а також не є членом сім'ї загиблого відповідно до п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

7. Вважаючи незаконними зазначені дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батько позивача помер внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного з виконанням ним таких обов'язків при перебуванні в зоні проведення АТО, де велись бойові дії, а тому позивач, як член сім'ї останнього, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вони з батьком спільно проживали і були пов'язані спільним побутом, мали спільні права та обов'язки, тобто, доказів про те, що вони із батьком складали сім'ю.

10. Окремо суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що заява позивача не була розглянута відповідачем. Висновки суду в цій частині не відповідають нормам матеріального права.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Позивач у касаційній скарзі стверджує, що вони з батьком спільно проживали і були пов'язані спільним побутом, мали спільні права та обов'язки. Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом першої інстанції обставини. На переконання позивача він є членом сім'ї загиблого, а тому має право на грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

12. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

14. За приписами ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - дата встановлення інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

15. Закон №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

16. Пунктом 2 ч.1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ встановлено, що його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

17. Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

18. Частиною 2 вказаної статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

19. Так, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

- смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

- загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.

20. За змістом ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках зазначених у п.п. 1-3 п.2 ст 16 цього Закону.

21. Згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

22. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як добровольця було відправлено в зону проведення антитерористичної операції.

23. 23.02.2015 внаслідок мінно-вибухової травми ОСОБА_4 отримав поранення, які призвели до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4

24. Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_4 та на день мобілізації останнього проживав з ним в квартирі АДРЕСА_1.

25. Відповідно до копії заповіту серія ВРД № 085999 від 16.12.2010 ОСОБА_4 все своє майно заповів позивачу (сину) ОСОБА_2.

26. Відповідно до копії будинкової книги та копії паспорту позивач з 30.07.2013 і на час розгляду справи зареєстрований за адресою АДРЕСА_2.

27. З довідки від 17.10.2016 № 4272, виданої ЖЕК №4, вбачається, що позивач та його батько ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 та разом вели спільне господарство.

28. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що за життя ОСОБА_4 спільно проживав та був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права і обов'язки зі своїм сином ОСОБА_2, а тому позивачу є членом сім'ї загиблого ОСОБА_4

29. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи дійшов протилежних висновків та зазначив, що ОСОБА_2 звертався за допомогою як син загиблого ОСОБА_4, подаючи при цьому документи, що свідчать про його родинні зв'язки із батьком. Натомість, документів, що свідчать про те, що вони з батьком спільно проживали і пов'язані спільним побутом, мали спільні права та обов'язки, тобто, доказів про те, що вони із батьком складали сім'ю, не надав.

30. Таким чином, для вірного вирішення даного спору, слід встановити коло осіб, які вважаються членами сім'ї військовослужбовців та мають право на отримання грошової допомоги у разі загибелі таких військовослужбовців.

31. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім'ї» не містить.

32. Проте, за змістом ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

33. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

34. Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести:

а) факт проживання з загиблим;

б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.

35. У цій справі суд першої інстанції встановив, що:

а) позивач та загиблий ОСОБА_4 проживали разом (судом апеляційної інстанції це не спростовано);

б) позивач та загиблий ОСОБА_4 вели спільний побут та мали взаємні права та обов'язки (на думку суду апеляційної інстанції, позивач не підтвердив зазначені факти при зверненні до відповідача).

36. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт спільного проживання та ведення спільного побуту позивачем з його загиблим батьком знайшов своє підтвердження під час розгляду даної справи. Позивач є членом сім'ї загиблого ОСОБА_5 та має право на отримання грошової допомоги після загибелі ОСОБА_5

37. За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

38. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

39. Відповідно до ст. 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 345, 352 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017у справі №456/1258/17 скасувати.

3. Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.06.2017у справі №456/1258/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб