Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №826/1376/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2020 року

Київ

справа №826/1376/18

адміністративне провадження №К/9901/1935/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Гаврилюк Мариною Вадимівною, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Мазур А.С., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Горяйнова А.М., суддів Кузьмишиної О.М., Коротких А.Ю.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент патрульної поліції) від 20 листопада 2017 року №1770 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПП у місті Києві ДПП», що визначений підставою для його звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку;

- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 29 листопада 2017 року №516 о/с «По особовому складу» в частині звільнення його зі служби в поліції;

- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) в Управлінні патрульної поліції у місті Києві;

- стягнути на його користь з Департаменту патрульної поліції середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані накази прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки проведення перевірки ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння відбулося, на його думку, із суттєвими порушеннями. Зокрема йому не було надано сертифікат відповідності пристрою «Drager», перевірка проводилася не у присутності свідків, його не було ознайомлено із висновками службової перевірки, крім того, відповідачем порушені строки накладення дисциплінарного стягнення.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року - без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджений належними доказами, службове розслідування проведено відповідно до вимог законодавства, а застосована до позивача міра дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості вчиненого ним проступку.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокат Гаврилюк М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі вказано про те, що відповідач не підтвердив належними доказами вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а також порушив порядок проведення службового розслідування і строк накладення дисциплінарного стягнення. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки зазначеним обставинам і дійшли необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. ухвалою від 16 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 28 серпня 2019 року прийнято до провадження.

11. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17 лютого 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. ОСОБА_1 наказом Департаменту патрульної поліції від 20 січня 2017 року №20 о/с був прийнятий на службу в поліцію.

13. Згідно з рапортом інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Хабенка М.О. від 20 вересня 2017 року на території Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції інспекторами відділу моніторингу та аналітичного забезпечення було виявлено інспектора ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

14. Старшим інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Морозовим В.В. у присутності інспекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було складено акт про перебування на службі (роботі) в стані алкогольного (наркотичного чи іншого) сп`яніння від 20 вересня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 20 вересня 2017 року о 08 год 12 хв перебував в Управлінні патрульної поліції Департаменту патрульної поліції за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме мав запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. У зв`язку з цим позивачеві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою «Drager Alcotest 6820», прилад №АRНК-0531, тест №469. За результатами огляду було виявлено 0,61 проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 . У цьому акті міститься підпис позивача про його згоду з результатами огляду на стан сп`яніння.

15. Про вказані обставини було проінформовано доповідною запискою начальника Департаменту патрульної поліції - підполковника поліції Жукова Є.О.

16. Наказом Департаменту патрульної поліції від 02 жовтня 2017 року №4802 призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого перебування ОСОБА_1 на службі у стані алкогольного сп`яніння.

17. 26 жовтня 2017 року начальником Департаменту патрульної поліції - підполковником поліції Жуковим Є.О. затверджено висновок службового розслідування, згідно з яким обставини, які стали підставами для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження.

18. У ході службового розслідування встановлено, що інспектор ОСОБА_1 20 вересня 2017 року прибув до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, отримав табельну вогнепальну зброю та очікував на службовий автомобіль. Під час спілкування з позивачем були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння і за його згодою було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого в крові останнього виявлено 0,61 проміле алкоголю. Огляд на стан сп`яніння фіксувався нагрудним відеореєстратором.

19. На підставі висновку службового розслідування Департаментом патрульної поліції 20 листопада 2017 року прийнято наказ №1770, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 11 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, на підставі пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України наказано звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції (пункт 1).

20. Наказом Департаменту патрульної поліції від 29 листопада 2017 року №516 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції з 30 листопада 2017 року відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

21. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №580-VIII).

Преамбула. Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Стаття 1. Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Стаття 2. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частина перша статті 17. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частина перша статті 59. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частина перша статті 18. Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частина перша статті 19. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частина друга статті 19. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пункт 6 частини першої статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

23. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»» від 23 грудня 2015 року №901-VIII.

Пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення». До набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

24. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Дисциплінарний статут).

Частина перша статті 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 7. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Частина перша статті 5. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Стаття 16. Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

25. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1.1 розділу I «Загальні положення». Ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.

Пункт 2.1 розділу II «Підстави для проведення службового розслідування». Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пункт 2.6 розділу II «Підстави для проведення службового розслідування». Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пункт 5.1 розділу V «Строки проведення службового розслідування». Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Пункт 5.2 розділу V «Строки проведення службового розслідування». Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Пункт 5.3 розділу V «Строки проведення службового розслідування». Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Пункт 5.4 розділу V «Строки проведення службового розслідування». Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Підпункти 6.3.2, 6.3.5, 6.3.6 пункту 6.3 розділу VI «Права та обов`язки учасників службового розслідування». Права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування: Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Пункт 8.1 розділу VIII «Оформлення матеріалів службового розслідування». Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

26. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-XI, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. За наведених підстав розгляд цієї справи здійснюється за правилами КАС України, що діяли до 08 лютого 2020 року.

28. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень, згідно з частинами першою та другою статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року), здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

30. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

31. З тексту Присяги, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

32. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

33. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

34. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

35. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

36. Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування.

37. Факт перебування позивача 20 вересня 2017 року в Управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції в стані алкогольного сп`яніння встановлено службовим розслідуванням і такий факт не заперечувався позивачем та підтверджується поясненнями інспекторів, які були опитані під час службового розслідування, а також актом про перебування на службі (роботі) в стані алкогольного (наркотичного чи іншого) сп`яніння від 20 вересня 2017 року.

38. Такі дії ОСОБА_1 безумовно є порушенням службової дисципліни та підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

39. Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування наказів про звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1 вказував на те, що перед початком огляду на стан алкогольного сп`яніння йому не був повідомлений порядок застосування спеціального технічного засобу, а також не був наданий сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

40. Позивач уважає, що відповідач порушив вимоги пункту 5 розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, (далі - Інструкція №1452/735), яким передбачено, що перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також вимоги пункту 6 цього розділу вказаної Інструкції, відповідно до якого огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

41. Спростовуючи зазначені доводи позивача суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що Інструкція №1452/735 визначає процедуру проведення огляду саме водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. У пункті 2 розділу І «Загальні положення» цієї Інструкції закріплено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

42. У висновку службового розслідування від 26 жовтня 2017 року та акті про перебування на службі (роботі) в стані алкогольного (наркотичного чи іншого) сп`яніння від 20 вересня 2017 року встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння 20 вересня 2017 року саме на території Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, а не під час керування транспортним засобом.

43. Відповідно Інструкція №1452/735, на порушення приписів якої посилається позивач, не регулює правовідносини між сторонами цієї справи, що склалися під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

44. Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 19 січня 2018 року №16-зі/41/11/14/02-2018 ОСОБА_1 на його запит було направлено ряд документів, зокрема копії свідоцтва про державну реєстрацію, сертифіката відповідності засобів вимірювальної техніки, сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сервісної гарантійної книжки, відомості про сервіс, градуювання та державну повірку.

45. Суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що не ґрунтуються на вимогах закону посилання позивача, що відповідач своїми діями визнав використання Інструкції №1452/735 по аналогії закону, оскільки джерела права, які застосовуються судом, визначені у статті 7 КАС України, відповідно до частини шостої якої аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

46. Щодо доводів про помилковість висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 мав намір керувати транспортним засобом, що потягло за собою неправдиві висновки щодо можливих суспільно небезпечних наслідків, необхідно зазначити, що такий намір позивача вбачається з матеріалів службового розслідування, висновком якого встановлено, що 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав табельну вогнепальну зброю та очікував на службовий автомобіль, щоб змінити екіпаж нічної зміни.

47. Доводи касаційної скарги полягають зокрема в тому, що позивачеві не було надано для ознайомлення висновок службового розслідування, не забезпечено можливість його оскаржити, а також порушено строки ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

48. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем вживалися заходи щодо вручення позивачеві копії висновку службового розслідування та наказів про звільнення, його було повідомлено в телефонному режимі про необхідність з`явитися до службового приміщення відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції для ознайомлення з відповідними наказами та отримання їх, трудової книжки та військового квитка; копії наказів та висновку службового розслідування ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку. 28 грудня 2017 року позивач з`явився до відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, де отримав на руки під підпис зокрема трудову книжку, військовий квиток та копії наказів про звільнення.

49. З висновку службового розслідування від 26 жовтня 2017 року вбачається, що в ході його проведення були опитані працівники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також надав свої пояснення ОСОБА_1

50. Позивач уважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відібрані в ОСОБА_5 у ході службового розслідування пояснення були відібрані після затвердження висновку такого розслідування. Проте такі доводи ОСОБА_1 судом було прийнято до уваги та з`ясовано, що пояснення з приводу обставин, що мали місце 20 вересня 2017 року, були надані ще 20 вересня 2017 року. У свою чергу в долучених до матеріалів справи поясненнях від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_5 просив урахувати надані ним раніше пояснення.

51. Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, належним чином обґрунтував свій висновок про правомірність застосування відповідачем до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення.

52. На думку позивача, дисциплінарне стягнення було накладене після закінчення встановленого строку, оскільки подія, яка слугувала підставою для видачі наказу про звільнення зі служби в поліції, мала місце 20 вересня 2017 року, в той час як оскаржуваний наказ прийнятий 20 листопада 2017 року.

53. Надаючи правову оцінку вказаному доводу ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій правильно послалися на приписи статті 16 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. Проте у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня його закінчення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

54. Висновок службового розслідування щодо позивача був затверджений 26 жовтня 2017 року і з моменту його затвердження до видачі оскаржуваного наказу від 20 листопада 2017 року №1770 минуло менше одного місяця.

55. Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

56. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.

57. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

58. Відповідно до статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

59. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гаврилюк Мариною Вадимівною, залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в справі №826/1376/18 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко