Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

Київ

справа №820/1749/17

провадження №К/9901/48969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевича Н.А.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу № 820/1749/17

за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Філімонова Євгенія Олександровича, головного спеціаліста відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Перехода Родіона Миколайовича, директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_4, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мельникової Л.В., суддів: Бенедик А.П., Донець Л.О.

І. Суть спору

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до головного інспектора відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Філімонова Євгенія Олександровича, головного спеціаліста відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Перехода Родіона Миколайовича, директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_4, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідачів: директора Департаменту Державної інспекції архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області ОСОБА_4, головного спеціаліста відділу нагляду за діяльністю органів архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Перехода Р.М., головного інспектора відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Філімонова Є.О. пов'язаної із ігноруванням вказаного у скарзі позивача від 16 грудня 2016 року прохання про проведення перевірки своєї скарги за її участю, а також не запрошення її та не направлення їй відповідного повідомлення для прийняття участі у перевірці її скарги, не роз'яснення їй у листі від 16 січня 2017 року за наслідками перевірки розгляду скарги про порядку оскарження прийнятого за скаргою рішення;

1.2. постановити окремі ухвали відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністартвиного судочинства України (далі КАС України) про встановлені факти протиправної бездіяльності відповідачів, які направити Голові Державної архітектурно-будівельної інстанції України для вжиття дієвих заходів по недопущенню у майбутньому порушень прав і інтересів громадян під час розгляду їх звернень посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області;

1.3. направити окрему ухвалу прокурору Харківської області для проведення перевірки про можливу наявність в протиправній бездіяльності відповідачів ознак посадового злочину, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України та прийняття рішення згідно Кримінального процесуального кодексу України;

1.4. стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 відшкодування за завдану їй моральної шкоди, а саме: з ОСОБА_4 у розмірі 70000,00 гривень, з Перехода Р.М. та Філімонова Є.О. у розмірі 60000,00 гривень з кожного.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачі, які є посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області при наданні відповіді на її скаргу грубо порушили вимоги чинного законодавства України, у зв'язку із цим вона звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 16 грудня 2017 року до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (далі - Департамент) надійшла скарга ОСОБА_1 на неправомірну поведінку працівників Департаменту, в якій на підставі статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» вона просила призначити перевірку по фактам неправомірної поведінки (бездіяльності і дій) працівників Департаменту, яку провести за її участю та притягнути їх до відповідальності, а саме: ОСОБА_6 - за неправомірну бездіяльність, яка полягає у не вчиненні ним жодних дієвих дій після не виконання ОСОБА_1 вимог першого листа Департаменту, про застосування яких йшлося в укладеному ним першому листі, що також вказує на ознаки його службової недбалості; ОСОБА_7 - за неправомірну бездіяльність, яка полягає у не вчиненні ним жодних дієвих дій після не виконання позивачем вимог другого листа Департаменту, про застосування яких йшлося в укладеному ним другому листі та направлення його ОСОБА_1 через два с половиною місяця після реєстрації, що також вказує на ознаки його службової недбалості; Ляхова і Логачова - за неправомірні дії по вказанню у третьому листі, укладенням якого вони займались про можливе незаконне притягнення ними ОСОБА_1 до відповідальності за статтями 96, 96-1 КУпАП та Закону про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі невиконання у третьому листі вимог, і які є протиправними погрозами на її адресу, що також вказує на ознаки зловживання ними своїм службовим становищем. Крім того, у вказаній скарзі ОСОБА_1 просила про прийняте рішення повідомити її належним чином, так як вона має намір далі звертатися до обласної прокуратури з заявами про наявність в протиправній поведінці вказаних посадових осіб Департаменту ознак службових кримінальних правопорушень та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

3.1. 15 лютого 2017 року за наслідками перевірки і розгляду скарги позивачем був отриманий лист Директора Департаменту ОСОБА_4 від 16 січня 2017 року за № 1020-167, укладенням якого та перевіркою і розглядом скарги також займалися відповідачі Перехода Р.М. та Філімонов Є.О., під час якої взагалі нічого з того, про що позивач просила виконано відповідачами не було.

4. ОСОБА_1 зазначила, що в наслідок протиправної поведінки відповідачів, їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає у перенесених психологічному нервуванні і душевних стражданнях, через відчуття правової приниженості, яких вона зазнала після отримання листа від 16 січня 2017 року. Так як вона є людиною похилого віку, це негативно вплинуло на стан її здоров'я, через що вона змушена була звернутися за лікарською допомогою та перебувала на амбулаторному лікуванні з 16 по 20 лютого 2017 року, що підтверджується медичною довідною.

5. Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 7 червня 2017 року № 313 «ОС» директор Департаменту ОСОБА_4 звільнений із займаної посади.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

6.1. Визнано неправомірними дії директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ОСОБА_4 щодо не роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у листі від 16 січня 2017 року № 1020-167 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1

6.2. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

7. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року скасовано в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області щодо не вирішення клопотання позивача про участь у розгляді її скарги від 16 грудня 2016 року, з прийняттям нового судового рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

7.1. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року змінено з підстав та мотивів відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної та майнової шкоди.

7.2. В решті постанову суд першої інстанції залишено без змін.

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що директор Департаменту ОСОБА_4 не роз'яснив позивачеві порядок оскарження прийнятого ним рішення у листі від 16 січня 2017 року № 1020-167 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1, що є порушенням вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

9. Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області щодо не вирішення клопотання позивача про участь у розгляді її скарги від 16 грудня 2016 року виходив з того, що позивач у скарзі від 16 грудня 2016 року заявила таке клопотання. Однак, це клопотання відповідачем не було розглянуто і вирішене, а тому відсутні підстави надавати судження з приводу обґрунтованості або необґрунтованості означеного клопотання, оскільки це клопотання повинно було бути розглянуто відповідачем (абз. 2 частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян»).

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

11. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог її адміністративного позову, достатнім чином своє рішення не мотивував, не вказав переконливих підстав чому саме їй було відмовлено у задоволенні її вимог, а тому вона вважає оскаржувану постанову неправосудною, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права. Також скаржниця просить постановити окрему ухвалу з приводу істотного порушення колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду вимог, положень і приписів Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

12. Водночас, представник Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу вказують на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. За приписами частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

18. Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

18.1.Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

18.2. Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

18.3. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону України «Про звернення громадян»).

18.4. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

18.5. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

18.6. Згідно пункту шостого частини першої статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

19. Пунктом шостим частини другої статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

20. Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

20.1 Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

20.2 Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

21. У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

21.1. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

21.2. За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

21.3. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

VI. Позиція Верховного Суду

22. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

24. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 16 грудня 2016 року подала скаргу до Департаменту на неправомірну поведінку його працівників, в якій заявила клопотання призначити перевірку за вказаними фактами неправомірної поведінки працівників Департаменту, яку провести за її участю. На вищевказану скаргу позивач отримала лист від 16 січня 2017 року. Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином чи це є рішення на скаргу, чи це є відповідь на заявлене клопотання позивача щодо рогляду скарги за її участю (том 1 а.с.16 зворот).

25. Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

26. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

27. З огляду на встановлені попередніми інстанціями обставини, враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідачів та завданням позивачу моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань, тощо), колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

28. Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам факт визнання судом порушення відповідачем прав позивача в даному випадку буде достатньою та справедливою сатисфакцією, при цьому суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині відшкодування компенсації моральної шкоди, отже не вирішено питання щодо способу відновлення порушеного права.

29. Пунктом третім частини другої статті 353 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

30. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

VII. Судові витрати

31. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 262, 263, 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 820/1749/17 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Н.А. Данилевич