Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2020 року у справі №822/836/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа №822/836/18

касаційне провадження №К/9901/12714/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Єзерова А. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 (головуючий суддя:

Матохнюк Д. Б., судді: Боровицький О. А., Шидловський В. Б. ) у справі №822/836/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив провести йому, як інваліду ІІ групи, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 250 782
грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, позивач вперше у межах строків апеляційного оскарження подав апеляційну скаргу, проте ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 таку було повернуто скаржнику без розгляду у зв'язку з тим, що остання була подана із порушенням порядку її подання (апеляційну скаргу подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через суд першої інстанції).

07.02.2020 позивач засобами поштового зв'язку повторно подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2018.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції

Також 20.02.2020 Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувала її невідповідність вимогам статті 295 КАС України, а саме: подання з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, а наведені причини пропуску такого строку визнані судом неповажними.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За результатами розгляду питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Також іншою ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2018.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив про те, що Основним Законом гарантовано право кожному на захист своїх прав судом. На переконання скаржника, пропуск строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції зумовлений поважними на те причинами, а саме оскарженням до ВРП дій судді Вінницького апеляційного адміністративного суду. Скаржник наполягає, що відразу після отримання результату розгляду його дисциплінарної скарги повторно подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2018. Повторне звернення із апеляційною скаргою свідчить про наміри позивача реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Відповідачі правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасного оскарження судового рішення для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених статті 295 КАС України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене 19.06.2018 в порядку письмового провадження. Копія судового рішення отримана позивачем - 26.06.2018, що підтверджується інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 175).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах строку апеляційного оскарження, проте у зв'язку із порушенням порядку її подання така була повернута ОСОБА_1 без розгляду (ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018).

Повторно апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку подано 07.02.2020 (зареєстровано судом 12.02.2020), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження скаржник вказав на те, що пропуск строку зумовлений наявність на те об'єктивних чинників, а саме оскарження до ВРП дій судді Вінницького апеляційного адміністративного суду (нині Сьомого апеляційного адміністративного суду) по поверненню апеляційної скарги поданої вперше без розгляду.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У спірному випадку наведені скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можуть бути визнані судом поважними, позаяк ініціювання дисциплінарного провадження не впливає на результат розгляду цієї справи.

Інших об'єктивних чинників, які свідчать про неможливість своєчасного та належного оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог статей 295, 296 КАС України скаржником не наведено.

Так, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Доводи касаційної скарги дублюють позицію позивача, викладену в клопотаннях про поновлення строку на апеляційне провадження (подавалися до суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою, а також на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху) та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі №822/836/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров