Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.06.2020 року у справі №420/3197/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа №420/3197/19

адміністративне провадження № К/9901/14618/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУ Держпраці) на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Бітова А. І., суддів: Лук'янчук О. В., Ступакової І. Г. ) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до ГУ Держпраці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №111ДФС-ФС від 08 травня 2019 року, винесену ГУ Держпраці про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 625 950 грн (далі - Спірна постанова).

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 22 липня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акта перевірки №673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 не повідомляв органи фіскальної служби за місцем свого обліку про прийняття працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на роботу, як це передбачено Порядком №413, тому Спірна постанова, прийнята за наслідками здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю, є правомірною та не підлягає скасуванню.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що хоча під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не було надано пояснень стосовно встановлених обставин, проте у запереченні на акт перевірки позивач надав ґрунтовні пояснення із наданням письмових пояснень осіб, які перебували з ним у трудових відносинах протягом перевіряємого періоду.

В цих поясненнях особи зазначають, що дійсно невірно зазначили місяці в актах приймання металобрухту.

Разом з тим, констатуючи факт неналежного оформлення найманих працівників, посилаючись на висновки акта №673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року, складеного за результатами податкової перевірки іншим контролюючим органом - Головним управлінням ДФС в Одеський області (далі - ГУ ДФС), відповідач - ГУ Держпраці, не надав належної оцінки цим обставинам при винесенні Спірної постанови.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Спірна постанова прийнята ГУ Держпраці без повного з'ясування обставин, які мають значення для прийняття такого рішення про застосування штрафу, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критерію законності, обсягу повноважень відповідача та обґрунтованості (підпункти 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС), що цілком достатньо для її скасування.

Додатковою підставою вважати, що Спірна постанова не відповідає критерію законності, можна те, що з урахуванням положень частини 4 статті 78 КАС, обставини встановленні у рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №420/4458/19, яке набрало законної сили, щодо здійснення трудової діяльності окремих працівників, трудові відносини з якими оформлені у березні-червні 2016 року, доказуванню, у даній справі, судом апеляційної інстанції, не підлягають.

При винесенні рішення Одеським апеляційним адміністративним судом від 16 жовтня 2019 року у справі №420/4458/19 була надана належна оцінка висновку контролюючого органу, зафіксованому актом перевірки № 673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року щодо подання перекручених відомостей, що призвели до збільшення та/або зменшення податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1.

Відповідачем (ГУ ДФС) у справі №420/4458/19 не спростовано доводів платника податку щодо підстав невірного зазначення дати в первинних документах, а власна позиція щодо визначення сум, які необхідно сплатити до бюджету, не була пояснена суду.

У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки податкового органу, висвітлені у акті перевірки №673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року, сформовані не на підставі всіх фактів та обставин, які підлягали з'ясуванню. Додатково про це свідчить факт повторного неврахування контролюючим органом всіх обставин при розгляді заперечення на акт перевірки, направленого позивачем 03 травня 2019 року. За умови недотримання відповідачем критеріїв щодо рішень суб'єктів владних повноважень, визначених статтею 2 КАС, це призвело до помилкових висновків.

Разом з тим, у даній справі, ГУ Держпраці не доведена правомірність Спірної постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 червня 2020 року ГУ Держпраці звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно встановлено обставини справи.

Зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 вересня та 24 жовтня 2019 року № 826/6984/15,804/6962/17 відповідно, про те, що акт перевірки, зокрема, є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, обов'язковим документом, на підстав якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, та про те, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 в лютому, березні, квітні та травні 2016 року було залучено до підприємницької діяльності працю 5 працівників неоформлених належним чином. За цей період до перевірки не надано ні цивільно-правових договорів, ні свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, ні свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб, ні укладених трудових угод.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2020 року касаційну скаргу ГУ Держпраці залишено без руху.

У зв'язку з відпусткою судді Стеценка С. Г. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року № 1518/0/78-20 здійснено заміну цього судді та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя - Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стрелець Т. Г.

Ухвалою від 20 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15 квітня 2019 року ГУ ДФС за результатами документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 рік, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 рік складено акт № 673/15-32-13-05/ НОМЕР_1.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС дійшло висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 наступних норм законодавства:

- пп. 44.1, пп. 44.6 ст. 44, п. 16.1 ст. 16 ПК України, встановлено не надання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року;

- пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: подання перекручених відомостей, що призвели до збільшення та/або зменшення податкових зобов'язань платника податку;

- несплата суми податкового зобов'язання за 2016-2018 роки з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) із заробітної плати в сумі 2369,34 грн та із доходів у вигляді орендної плати в сумі 6696 грн, чим порушено пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5 п.168.1 статті 168, п.171.2 статті 171, п.176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з ПДФО на загальну суму 9 065,34 грн, в т. ч. за лютий 2016 року на суму 992,16 грн, за березень 2016 року на суму 744,12 грн, за період з квітня 2016 року по грудень 2018 року на суму 7329,06 грн;

- п. 1 наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/26556;

- статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", залучено до підприємницької діяльності працю п'яти працівників в періоді з лютого по травень 2016 року, неоформлених належним чином;

- п. 8 статті 9, пп.2.1 п.2 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого донараховано основний платіж по ЄСВ із заробітної плати в сумі 2895,86 грн, в т. ч. за лютий 2016 року в сумі 1212,64
грн, за березень 2016 року в сумі 909,48 грн, за квітень 2016 року в сумі 454,74
грн та за травень 2016 року в сумі 319 грн;

- несплата суми податкового зобов'язання за 2016-2018 роки з військового збору на загальну суму 19 232,44 грн, чим порушено пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. п.
168.14, пп. 168.1.5 п.168.1 статті 168, п. 171.2 статті 171, пп. а, пп. б п.
176.2 статті 176, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.7 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-1V із змінами та доповненнями всього в сумі 19 232,44 грн, в т. ч. за 2016 рік в сумі 6 877,76 грн (в т. ч. лютий 2016 року - 316,43 грн, березень 2016 року - 213,87 грн та в період з квітня по грудень 2016 року - 6347,46 грн), за 2017 рік в сумі 8111,56 грн та за 2018 рік в сумі 4243,12 грн;

- пп. 63.3 статті 63 (абз.4) 5 ПК України встановлено неповідомлення про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

08 травня 2019 року на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС №673/15-32-13-05/2881517357 від 15 квітня 2019 року, посадовою особою ГУ Держпраці було винесено постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 № 111ДФС-ФС за порушення законодавства про працю.

Не погодившись з цією постановою, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір - домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) - це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови прані, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (статті 21 КЗпП).

Статтею 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електродній формена паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Статтею 259 КЗпП визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2 -7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" встановлює Порядок №509.

Абзацом п'ятим пункту 2 цього Порядку визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

За таких обставин суд касаційної інстанції приходить до висновку, що відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи ГУ Держпраці. Це свідчить про те, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 420/3197/19.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції повинен був: дослідити правомірність висновків контролюючого органу в контексті дотримання вимог щодо оформлення працівників та складання первинної документації; надати оцінку порядку та способу оцінки контролюючим органом обставин, визначених позивачем у запереченні на акт перевірки (зокрема, наявності розбіжностей в датах первинних документів, які пояснюються позивачем, як механічні помилки).

Також суд апеляційної інстанції встановив, що дійсно, під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не було надано пояснень стосовно встановлених обставин.

Разом із тим, у запереченні на акт перевірки позивач надав ґрунтовні пояснення із наданням письмових пояснень осіб, які перебували з ним у трудових відносинах у перевіряємий період.

У цих поясненнях особи зазначають, що дійсно невірно зазначили місяці в актах приймання металобрухту.

При цьому, констатуючи факт неналежного оформлення найманих працівників, посилаючись на висновки акта №673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року, складеного за результатами податкової перевірки іншим контролюючим органом - ГУ ДФС, відповідач - ГУ Держпраці, не надав належної оцінки цим обставинам при винесенні Спірної постанови про накладення штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що Спірна постанова про накладення штрафу була прийнята ГУ Держпраці без повного з'ясування обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, позаяк - не відповідає критеріям законності та обґрунтованості у розумінні пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС.

Також суд апеляційної інстанції слушно послався на те, що є додаткова підстава вважати, що Спірна постанова не відповідає критерію законності.

Так, відповідно до частини 4 статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням зазначеної статті КАС, обставини встановлені у рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №420/4458/19, яке набрало законної сили, щодо здійснення трудової діяльності окремих працівників, трудові відносини з якими оформлені у березні-червня 2016 року, доказуванню у даній справі, судом апеляційної інстанції, не підлягають.

При винесенні цього рішення була надана оцінка висновкам контролюючого органу, зафіксованим актом перевірки № 673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року щодо подання перекручених відомостей, що призвели до збільшення та/або зменшення податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1.

Відповідачем у справі № 420/4458/19 (ГУ ДФС) не спростовано доводів платника податку щодо підстав невірного зазначення дати в первинних документах, а власна позиція щодо визначення сум, які необхідно сплатити до бюджету, не була пояснена суду.

У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки податкового органу, висвітлені у акті перевірки №673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року, сформовані не на підставі всіх фактів та обставин, які підлягали з'ясуванню. Додатково про це свідчить факт повторного неврахування контролюючим органом всіх обставин при розгляді заперечення на акт перевірки, направленого позивачем 03 травня 2019 року. За умови недотримання відповідачем критеріїв щодо рішень суб'єктів владних повноважень, визначених статтею 2 КАС, це призвело до помилкових висновків.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що ГУ Держпраці не довело правомірність прийнятої Спірної постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1. Так, суд встановив, що доводи ГУ Держпраці не спростовують аргументи ФОП ОСОБА_1 стосовно необґрунтованості оскаржуваної постанови, та фактично відтворюють висновки акта перевірки №673/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 15 квітня 2019 року, складеного за результатами перевірки іншим контролюючим органом ГУ ДФС, без усунення недоліків щодо визначення наявності порушення по дотриманню законодавства з приводу укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що Спірна постанова про накладення штрафу була прийнята ГУ Держпраці без повного з'ясування обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, позаяк - не відповідає критеріям законності та обґрунтованості у розумінні пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність постанови суду апеляційної інстанції.

Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ № 826/6984/15,804/6962/17, обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

Т. Г. Стрелець