Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.06.2021 року у справі №160/7139/20

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 160/7139/20

адміністративне провадження № К/9901/26229/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року (судді: Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю., Семененко Я. В. )

у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

до ОСОБА_1

про стягнення суми податкового боргу,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі також - Позивач; правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - Відповідач, ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу у розмірі 557040,85 грн.

1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, Відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 червня 2021 року поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження у адміністративній справі №160/7139/20.

30 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі №160/7139/20 до набрання законної сили рішення Верховного Суду у справі №200/1898/19.

Клопотання обґрунтоване касаційним переглядом справи №200/1898/19 щодо оскарження ОСОБА_1 правомірності нарахування анульованого (прощеного) боргу банківською установою.

1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 160/7139/20 - задоволено. Провадження у справі №160/7139/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19.

Ухвалюючи це рішення, з посиланням пункт 3 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку із тим, що у провадженні Другої судової палати Касаційного цивільного суду перебуває справа №200/1898/19, предметом розгляду якої є правомірність нарахування податкового боргу ОСОБА_1, стягнення якого є предметом спору в справі №160/7139/20.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив його скасувати і направити матеріали справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Позивач стверджує, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави зупинення провадження у справі у силу того, що грошові зобов'язання, щодо стягнення яких заявлено позов, набули статусу узгоджених у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі №804/8142/17, якими відмовлено у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач вважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19, адже відкриття касаційного провадження у останній справі не може вважатися доказом неузгодженості податкового боргу.

В обґрунтування своїх доводів Позивач наводить посилання на викладені Верховним Судом висновки у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №825/1070/17, від 7 липня 2021 року у справі №160/5698/20.

Також заявник касаційної скарги стверджує, що в оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд не обґрунтував наявності зв'язку між очікуваним рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19 та предметом позову у цій справі, в тому числі не конкретизував, у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду справи.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом вказаної статті суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Водночас у цій статті також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета спору.

З огляду на зазначені вимоги процесуального закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, яка розглядається, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як підтверджується змістом оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, зупиняючи провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19, вказав, що в провадженні Другої судової палати Касаційного цивільного суду перебуває справа №200/1898/19, предметом розгляду якої є правомірність нарахування податкового боргу ОСОБА_1, стягнення якого є предметом спору в справі №160/7139/20.

Разом з тим, зміст наведених апеляційним судом обставин суперечать наявним у справі матеріалах.

Зміст встановлених судом першої інстанції обставин вказує на те, що податковий борг Відповідача виник згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 17 листопада 2017 року №0017731304, №0017751304, №0017741304.

Питання правомірності нарахування грошових зобов'язань на підставі цих податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2017 року №0017751304, №0017741304, №0017731304, за результатами узгодження та несплати яких виник спір щодо стягнення податкового боргу, було предметом судового контролю саме у справі №804/8142/17. Вказане підтверджується даними, наведеними Позивачем у касаційній скарзі та даними з Єдиного реєстру судових рішень.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №200/1898/19 та зазначив, що предметом позову останньої є правомірність нарахування податкового боргу ОСОБА_1.

Так, в провадженні Другої судової палати Касаційного цивільного суду перебуває справа №200/1898/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк, про зобов'язання останнього подати до органу Державної фіскальної служби України уточнюючий розрахунок форми 1ДФ за 4 квартал 2015 року в частині віднесення суми прощеного (анульованого) боргу у розмірі 997 330,05
грн до податкового розрахунку за ознакою коду "127" (інші доходи).

Отже, спір у справі №200/1898/19 стосується правомірності подання АТ "Укрсоцбанк" до ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області розрахунку форми № 1ДФ за 4 квартал 2015 року щодо віднесення сум прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку за ознакою "126", внаслідок чого у ОСОБА_1, як платника податків, виник обов'язок з подання в установлені строки податкової декларації та сплати податку з доходів, отриманих як додаткове благо.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що спір у справі №200/1898/19 стосується правомірності нарахування податкового боргу ОСОБА_1, стягнення якого є предметом спору в справі №160/7139/20.

Отже, зміст наведених обставин свідчить, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про зупинення провадження у справі №160/7139/20 до набрання законної сили рішення Верховного Суду у справі №200/1898/19, не навів, як цього вимагають вимоги процесуального закону, обставин, що вказують на зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування у справі №200/1898/19 та не зазначив чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи №160/7139/20.

Суд апеляційної інстанції повинен був проаналізувати також і ймовірні наслідки ухвалення рішення за результатом розгляду справи №200/1898/19 та їхній взаємозв'язок із предметом і підставами цього позову, а також обґрунтувати неможливість самостійного встановлення і оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду.

Натомість оскаржене судове рішення такого обґрунтування не містить.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішення Верховного Суду у справі №200/1898/19 на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, допущені судом апеляційної інстанції порушення є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду, а тому вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх