Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №820/6069/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №820/6069/16

адміністративне провадження №К/9901/40550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у складі судді Панченко О.В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у складі суддів Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.,

у справі № 820/6069/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новінтех»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

04 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новінтех» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 13 жовтня 2016 року № 0000241411, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 494491 грн, та № 0000251411, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 629368 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 157342 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

16 грудня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, задоволений позов Товариства, скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 13 жовтня 2016 року №0000241411 та №0000251411.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з поставки товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача, господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит є сформованими платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

19 травня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

14 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 19 травня 2017 року та витребувана справа №820/6069/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

30 січня 2018 року справа №820/6069/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №820/6069/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/40550/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 22634952, перебуває на податковому обліку з 12 жовтня 1993 року, є платником податку на додану вартість з 13 серпня 1997 року.

Податковим органом у травні-червні 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 червня 2016 року №332/20-40-14-02-07/22634952 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 13 жовтня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0000241411 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 494491 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 0 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0000251411 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 629368 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 157342 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах усних договорів Товариством отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Київ Груп" в лютому 2015 року, березні 2015 року, квітні 2015 року, травні 2015 року, червні 2015 року товару за наслідками операцій з придбання якого Товариством сформований податок на додану вартість на загальну суму 228 733, 14 грн, моментом виконання угод суди попередніх інстанцій визнали перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України та підтвердження факту придбання товару належними документами.

Факт придбання товару за взаємовідносинами з цим контрагентом підтверджується виданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Київ Груп" позивачу рахунками - фактурами, у яких вміщується перелік товарів, їх кількість і ціна, по якій вони поставляються, відомості про відправника і одержувача, а також копіями видаткових накладних та податкових накладних, довіреностями одержувачів, які відповідають вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання на недоліки в подорожніх листах на транспортування цього товару, є неприйнятним, оскільки витрати та податковий кредит сформовані по факту придбання товару, а не транспортних послуг (перевезення).

Позивачем на підтвердження виконання усних договорів, укладених між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерстрой XXI", за якими у квітні 2015 року (ПДВ 2 100 грн.), травні 2015 року (ПДВ 60 грн.) здійснені поставки товару позивачу (на загальну суму ПДВ 2 160 грн.), до матеріалів справи надані копії первинних документів (рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, наказ про призначення відповідальної особи).

Щодо господарських правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Баліта", судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем та вказаним підприємством укладений та виконаний договір поставки № 1/1205 від 13 травня 2015 року, предметом якого є товар ("Коагулянт (водоочисний універсальний) ТУ У24.1-32988208-003:2006") у травні 2015 року на суму ПДВ 66 000 грн., виконання якого підтверджується копіями наданих до матеріалів справи первинних документів, а саме рахунку на оплату № 30 від 13.05.2015 року, видаткової накладної № 29 від 13.05.2015 року, податкової накладної № 6 від 13.05.2015 року з квитанцією про прийняття, витягу з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ за травень 2015 року (довіреність №93/1 від 13.05.2015 року).

З огляду на те, що господарські операції із ТОВ "Баліта" здійснені позивачем у травні 2015 року, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що у липні 2015 року скасовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Баліта", і ця обставина вплинула на правомірність ведення позивачем податкового обліку. Суд визнає, що цей довід оцінений судом апеляційної інстанції, не зважаючи на це повторно заявлений відповідачем у касаційній скарзі.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "Максус Трейд" судами попередніх інстанцій встановлено, що між ними укладений та виконаний договір купівлі продажу № 23/02/15 від 23.02.2015 року, за яким у лютому 2015 року (ПДВ 23 400 грн.), червні 2015 року (ПДВ 11 700 грн.), липні 2015 року (ПДВ 23 614 грн.) здійснені поставки товару (сода каустична, сода кальцинована) на загальну суму ПДВ 58 714 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судами копіями первинних документів (рахунки-фактури, податкові накладні, витяги з реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ).

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "Меран Пром" судами попередніх інстанцій встановлено, що між ними був укладений та виконаний договір поставки № 1114/02 від 20.11.2014 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 20.11.2014 року, за якими в січні 2015 року (ПДВ 25 932.96 грн.), лютому 2015 року (ПДВ 5 742.87 грн.) здійснені поставки товару (фільтруючий елемент ЕФМГ-60х24х200 СВ) (на загальну суму ПДВ 31 675,83 грн.), що підтверджується копіями наданих до матеріалів справи первинних документів (рахунки-фактури, податкові накладні, витяги з реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ).

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "ФК "Сінтез" судами попередніх інстанцій встановлено, що між ними був укладений та виконаний договір купівлі продажу № 1604-1 від 16.04.2015 року, за яким у квітні 2015 року здійснені поставки позивачу товару (сода каустична, сода кальцинована) на загальну суму ПДВ 33 750 грн, що підтверджується копіями наданих до матеріалів справи первинних документів (рахунки-фактури, податкові накладні, витяги з реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ).

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "Техпромсталь" судами попередніх інстанцій встановлено, що між ними був укладений та виконаний договір поставки № 27-11-15 від 27 листопада 2015 року, за яким у червні 2015 року здійснені поставки позивачу товару (сода каустична) на загальну суму ПДВ 58 500 грн., що підтверджується копіями наданих до матеріалів справи первинних документів (рахунки-фактури, податкові накладні, витяги з реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ).

Щодо господарських правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Честерлюкс" судами попередніх інстанцій встановлено, що між ними був укладений та виконаний договір поставки 2406-1 від 24.06.2015 року, за яким у червні 2015 року здійснені поставки позивачу товару (фільтруючий елемент ЕФМГ-60х24х200 СВ) на загальну суму ПДВ 13 530 грн., що підтверджується копіями наданих до матеріалів справи первинних документів (рахунки-фактури, податкові накладні, витяги з реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що підстав щодо сумнівів у достовірності та належному документальному оформленні всіх вищезазначених первинних документів не виникає, а їх фактична наявність сторонами у справі не заперечується.

Оцінюючи копії вищеозначених первинних документів, а також розрахункових документів, які свідчать про сплату поставленого товару, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

За висновком судів попередніх інстанцій надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у цих правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Голден Київ Груп", ТОВ "Інтерстрой ХХІ", ТОВ "Баліта", ТОВ "Максус Трейд", ТОВ Меран Пром", ТОВ "ФК "Сінтез", ТОВ "Нео Текс", ТОВ "Спецстрой-Киїі", ТОВ "Техпромсталь", ТОВ "Честерлюкс" взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів відповідачем не надано, а судами першої та апеляційної інстанції при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Оцінюючи доводи про фактичну відсутність транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ "Голден Київ Груп", ТОВ "Інтерстрой ХХІ", ТОВ "Баліта", ТОВ "Максус Трейд", ТОВ Меран Пром", ТОВ "ФК "Сінтез", ТОВ "Нео Текс", ТОВ "Спецстрой-Киїі", ТОВ "Техпромсталь", ТОВ "Честерлюкс" суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що

придбаний товар був перевезений транспортом позивача та доставлений на склад позивача, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 25, що підтверджено дослідженнями акта перевірки та матеріалами справи, а саме копіями товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля.

Окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам.

За висновком суду апеляційної інстанції, окремі недоліки у товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані. Так само, на підставі належно виконаних господарських операцій позивачем вірно сформовано суми податку на прибуток приватних підприємств.

Доводи податкового органу, які ґрунтувалися на виявлених помилках у деяких товарно-транспортних документах, а також довільному аналізі відповідних баз даних (Єдиних державних реєстрах), з яких відповідачем зроблено висновки про відсутність господарських операцій є неприйнятними, з точки зору їх невідповідності критеріям оцінки доказів, а саме належності, достатності, допустимості та достовірності.

Суд визнає, що в ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з поставки товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та встановленні того, що придбані товарно-матеріальні цінності у контрагентів, позивач використав в технологічному процесі знешкодження небезпечних промислових відходів, що підтверджується актами виконаних робіт (списання виробничих запасів). При цьому, утилізацію небезпечних промислових відходів з використанням, придбаних товарно-матеріальних цінностей, позивач здійснив на виконання договорів, укладених із замовниками даних послуг, від чого отримав дохід, а отже економічний ефект від здійснення господарських операцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем товарів (продукції).

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки товару (продукції) позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання, внутрішнє переміщення матеріалів, акти списання використаних товарів, їх оплати.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі № 820/6069/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер