Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2019 року у справі №820/20046/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №820/20046/14

касаційне провадження №К/9901/5689/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтертранс» (далі - Товариство) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтертранс» до Державної податкової інспекції у Дзержинськомй районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) про скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило скасувати наказ Інспекції від 11.12.2014 №2550 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» за вересень 2014 року.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що: запиту про надання інформації та її документального підтвердження від Інспекції Товариство не отримувало; всупереч вимогам підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у наказі на проведення перевірки не зазначено жодного конкретного можливого порушення Товариством податкового, валютного та іншого законодавства України.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12.03.2015 позов задовольнив у повному обсязі: скасував наказ Інспекції від 11.12.2014 №2550.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: запит Інспекції від 28.10.2014 № 17213/10/20-30-15-01-28 Товариство не отримувало; запит від 28.10.2014 № 17213/10/20-30-15-01-28 не містить жодних підстав для його надіслання, а лише має посилання на підпункти 20.1.2, 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та період перевірки - вересень 2014 року, з урахуванням того, що посилання Інспекцією на телеграму ГУ Міндоходів у Харківській області № 21263 у запиті також відсутні.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.04.2015 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки посадові особи товариства не допустили перевіряючих до проведення перевірки, строк якої відповідно до оспорюваного наказу був 5 робочих днів (починаючи з 11.12.2014), то наказ вичерпав свою дію, а його оскарження не сприяє відновленню порушених прав Товариства, що, відповідно, виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що: суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: у Інспекції взагалі не виникло права на проведення перевірки згідно оспорюваного наказу, оскільки запит про надання інформації та її документального підтвердження Товариство не отримувало; у наказі на проведення перевірки не зазначено жодного конкретного можливого порушення Товариством податкового, валютного та іншого законодавства України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.06.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Інспекція не реалізувала свої процесуальне право на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.04.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 16.04.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що начальником Інспекції було видано наказ № 2550 від 11.12.2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за вересень 2014 року.

Виходячи зі змісту зазначеного наказу, юридичною підставою для його прийняття є положення підпункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало невиконання Товариством вимог письмового запиту контролюючого органу від 28.10.2014 № 17213/10/20-30-15-01-28, оскільки рекомендоване поштове відправлення № 6116607079110 повернулось на адресу Інспекції із зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання».

Товариство не допустило службову особу Інспекції до проведення перевірки, про що Товариством був складений лист про недопуск до перевірки від 15.12.20144 № 15-12/Н, а інспекцією - акт про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16.12.2014.

Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами четвертим, п'ятим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами 1, 2, пунктом 1 абзацу 3, абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

При цьому, положеннями абзацу 4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а положеннями абзацу 1 пункту 45.2 статті 45 цього Кодексу визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, обставин справи щодо надіслання та причин невручення Товариству запиту Інспекції про подання інформації та її документального підтвердження не встановив, мотивів суду першої інстанції щодо відповідності (невідповідності) запиту Інспекції вимогам чинного законодавства не спростував (не підтвердив).

При цьому, зазначені обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом, оскільки у випадку надіслання Інспекцією письмового запиту у визначеному законодавством порядку, а також відповідності цього запиту вказаним вище правовим нормам на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації, тоді як у випадку ненадання такої - у Інспекції виникало право на прийняття оспорюваного наказу.

Поверховий підхід та неповнота при з'ясуванні обставин справи вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2, ч.4 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтертранс» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна