Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №808/8958/15

адміністративне провадження №К/9901/7639/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Дадим Ю.М., Богданенка І.Ю., Уханенка С.А. від 24.05.2016 у справі №808/8958/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенко Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не включення позивача до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № ЗФ-05/1294 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 29.08.2014;

- зобов'язати Відповідача включити ОСОБА_2 до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товариству «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенка Володимира Івановича щодо не включення ОСОБА_2 до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № ЗФ-05/1294 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 29.08.2014.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенко Володимира Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товариству «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що приписами чинного законодавства Уповноважену особу не наділено повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а лише надано можливість виявляти нікчемні правочини. Вказує, що відсутні підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, оскільки немає значення походження коштів, які перебували на рахунку.

В запереченні на касаційну скаргу Уповноважена особа просить скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 29.08.2014 між позивачем (Вкладник) та ПАТ «БАНК КАМБІО» укладено Договір № ЗФ-05/1294 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, сума вкладу за яким становить 10000 доларів США. З метою розміщення депозиту, вкладнику відкривається вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2. Проценти на вклад нараховуються щомісячно і сплачуються в день повернення вкладу разом із сумою вкладу. Повернення вкладу та нарахованих процентів відбувається у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний/картковий рахунок Вкладника (за його заявою).

На рахунок позивача відкритий у ПАТ "Банк Камбіо" 29.08.2014 року було зараховано 10 000,00 доларів США, що підтверджується випискою/особовим рахунком за 29.08.2014. Кошти надійшли з рахунку іншого вкладника ОСОБА_4, що підтверджується меморіальним ордером від 29.08.2014.

Постановою Правління Національного банку України від 25.09.2014 №603/БТ ПАТ "Банк Камбіо" віднесено до категорії проблемних.

Постановою Правління Національного банку України №782 від 04.12.2014 р. віднесено Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №140 від 04.12.2014 р. "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Камбіо" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 05 грудня 2014 року по 04 березня 2015 року

Правлінням Національного банку України 27.02.2015 р. винесено постанову № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо".

02.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 46 "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 02 березня 2015 року та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 р. по 01.03.2016 р., включно.

01.04.2015 року ОСОБА_2 звернулась до Відповідача з заявою про надання інформації щодо включення її до загального реєстру вкладників із здійсненням відповідного відшкодування коштів.

Листом № 19/1821 від 16.04.2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» Додусенко В.І. повідомив, що щодо операцій на рахунку ОСОБА_2 проводиться перевірка. Крім того, зареєстровано кримінальне провадження № 22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «БАНК КАМБІО» злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, та після отримання відповіді про законність операцій по рахунку, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І. щодо не включення відомостей про позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Скасовуючи постанову та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не був включений до переліку вкладників у зв'язку із визнанням відповідачем договору на відкриття банківського рахунку та договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "Банк Камбіо" нікчемним, оскільки вказаний правочин було вчинено виключено з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів та спрямований на незаконне заволодіння державними коштами.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Банк Камбіо" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Камбіо", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Камбіо" за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в за рахунок Фонду.

Стосовно посилань суду апеляційної інстанції на наявність кримінальних проваджень за фактом вчинення службовими особами ПАТ "Банк Камбіо" злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній вирок, а отже, вказане не може бути підставою для порушення права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок ФГВФО.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позову, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року залишити в силі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду