Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/8451/16

адміністративне провадження №К/9901/40408/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електрогруп»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у складі суддів Білак С.В., Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А.

у справі № 804/8451/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електрогруп»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Електрогруп» (далі Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення та зобов'язати податковий орган вважати прийнятою податкову декларацію за вересень 2014 року.

Постановою від 31 січня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправною відмову податкового органу в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, а податкову декларацію визнав вважати такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання податковим органом - 20 жовтня 2014 року. Скасував податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2016 року № 0012411201.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, слід вважати поданою у день її фактичного отримання податковим органом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовлено. Оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з огляду на неподання позивачем податкової звітності за вересень 2014 року, враховуючи те, що відсутні підстави вважати податкову декларацію за вересень 2014 року прийнятою 14 жовтня 2014 року, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, в межах наданих відповідачем повноважень, а тому в задоволенні вимог позивача про його скасування слід відмовити.

У жовтні 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також прав Товариства, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 14 жовтня 2014 року податковим органом отримано декларацію Товариства по податку на додану вартість за вересень 2014 року.

22 жовтня 2014 року податковий орган направив Товариству листа в якому зазначив, що подана декларація не є податковою звітністю, оскільки в декларації недостовірно зазначено місцезнаходження платника податків та запропонував подати уточнену декларацію.

Працівниками податкового органу 25 жовтня 2016 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за вересень 2014 року за результатами якої складений акт №3775/04-62-12-01/37071014, у висновку якого зазначено, що встановлено порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, глави 21 розділу ІІ, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової звітності за вересень 2014 року.

За наслідками перевірки, 10 листопада 2016 року на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012411201, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 170 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що на адресу відповідача у жовтні 2014 року засобами поштового зв'язку надійшла податкова декларація Товариства за вересень 2014 року, проте вона не прийнята податковим органом, оскільки в декларації недостовірно зазначено місцезнаходження платника податків, про що позивача повідомлено листом від 22 жовтня 2014 року.

В касаційній скарзі Товариство зазначає, що 4 листопада 2014 року направило до податкового органу лист про те, що вважає дії посадових осіб відповідача такими, що перевищують їхні повноваження, а декларацію поданою вчасно. Тобто 4 листопада 2014 року Товариству було відомо про протиправні, на його думку, дії податкового органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що Товариством у встановлені Кодексом адміністративного судочинства України строки рішення та дії контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації не оскаржено, відповідних доказів до суду не надано.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на час розгляду справи рішення відповідача про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року є чинним, а належним чином оформлена податкова декларація Товариства за вересень 2014 року позивачем не подана.

За приписами пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0012411201 від 10 листопада 2016 року прийнято податковим органом на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України з огляду на неподання позивачем податкової звітності за вересень 2014 року, та враховуючи те, що відсутні підстави вважати податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за вересень 2014 року прийнятою, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, в межах наданих відповідачем повноважень.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електрогруп» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 804/8451/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер