Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/8432/16

адміністративне провадження №К/9901/30947/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у складі судді Турлакової Н.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у складі суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Головко О.В.

у справі № 804/8432/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

24 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року такою, що прийнята датою її фактичного отримання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними дії податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направленої телекомунікаційним зв'язком та зобов'язано податковий орган прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направлену 9 вересня 2016 року телекомунікаційним зв'язком, датою її фактичного отримання 9 вересня 2016 року.

У червні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалите нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі договору про визнання електронних документів № 230220161 від 23 лютого 2016 року, Товариством направлено 9 вересня 2016 року засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року.

У день направлення податкових декларацій Товариством отримано квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, однак, документ не прийнято через наявність помилок, а саме: документ не може бути прийнятий порушено вимоги пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, ІПН 363668104640 не був платником ПДВ в періоді серпень 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість не прийнята через анулювання Товариству свідоцтва платника податку на додану вартість за рішенням податкового органу № 293 від 29 травня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року по справі № 804/7804/15 позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 293 від 29 травня 2015 року; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року постанова від 17 березня 2016 року по справі № 804/7804/15 залишена без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на момент направлення до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, позивач був платником ПДВ, а тому відмова у прийнятті податкових декларацій з підстави того, що позивач не є платником податку на додану вартість у періоді серпень 2016 року, не є обґрунтованою.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено обов'язок прийняття податкової декларації контролюючим органом.

Податковим кодексом України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, підпункт 49.11.1 у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у договорі № 230220161 від 23 лютого 2016 року про визнання електронних документів орган фіскальної служи представляє Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська, серед обов'язків якого, є забезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків, забезпечення відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення прав та законних інтересів позивача допущено саме з боку Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська. Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог в порядку статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, направлену 9 вересня 2016 року, датою її фактичного отримання.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 804/8432/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер