Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №243/6470/17

адміністративне провадження №К/9901/44692/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі №243/6470/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В липні 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви від 15.03.2017 у зв'язку з працевлаштуванням; зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно з заявою від 15.03.2017 у зв'язку з працевлаштуванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01.09.2015 по теперішній час вона є працевлаштованою особою, проте відповідач протиправно відмовив їй в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду від 22 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що позивач працевлаштувалась 01.09.2015, тобто через три місяці після припинення виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тому не має права на призначення вказаної допомоги.

Відзиви та заперечення на касаційну скаргу не надходили..

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Слов'янської міської ради, як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 12.01.2015 №1429021109.

Позивачу на сім'ю була призначена та виплачувалась щомісячна адресна допомога, в тому числі на оплату комунальних послуг, з 20.01.2015 по 19.03.2015 в сумі 2400 грн. щомісячно, з 20.03.2015 по 19.05.2015 - 1958 грн., з 20.05.2015 по 19.07.2015 року - 1516 грн., з 20.07.2015 по 19.01.2016 - 1768 грн., з 12.03.2016 по 19.08.2016 - 1768 грн., з 12.09.2016 по 11.03.2017 - 1768 грн.

Відповідно до трудової книжки позивача, 02.02.2015 вона працевлаштувалась на посаду вихователя ДНЗ № 25, а 30 квітня 2015 року за угодою сторін звільнена.

12 травня 2015 року позивача постановлено на облік в Слов'янському міському центрі зайнятості в якості безробітної особи.

23 липня 2015 року позивача прийнято на роботу до ПЗОВ «Лісова казка», а 14.08.2015 звільнено у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.

З 25.08.2015 по 31.08.2015 позивач перебувала на обліку в Слов'янському міському центрі зайнятості.

З 01.09.2015 року позивач працює педагогом-організатором у Слов'янській загальноосвітній школі № 13.

15 березня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила, що вона працевлаштована в Слов'янській ЗОШ І-ІІІ ст. № 13.

Рішенням відповідача від 06.04.2017 на підставі вказаної заяви позивача продовжено виплату допомоги. Така допомога нараховувалась на малолітнього ОСОБА_4 в розмірі 884 грн. та на малолітню ОСОБА_5 в розмірі 884 грн. Загальний розмір допомоги склав 1768,00 грн. Вказана допомога виплачувалась впродовж періоду з 15.03.2017 року по 14.09.2017. Згідно із вказаним рішенням позивач та її чоловік не працюють, тому вони не включені до розрахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015.

21 червня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про роз'яснення причин припинення нарахування державної допомоги на неї.

Відповідач листом № х-1365-2.1-6.2 від 05.07.2017 повідомив позивача, що у призначенні виплат щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний термін їй відмовлено на підставі п. 7, оскільки вона у період з січня 2015 року по липень 2015 року не працевлаштувалася.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після спливу наступного за припиненням виплати щомісячної адресної допомоги шестимісячного строку та за умови офіційного працевлаштування на підконтрольній українській владі території позивач має право на відновлення виплати такої допомоги. А тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у поновленні виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

За таких обставин позивач, звернувшись до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги з наданням довідки з місця роботи, має право на призначення та виплату щомісячної адресної допомоги як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки відповідно до положень пунктів 2 - 7, 12 Порядку № 505 грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради залишити без задоволення, а постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду