Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 620/10942/21

адміністративне провадження № К/990/28648/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року, постановлену у складі судді Кузьменка В.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (доповідач), Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, в якому просив:

1.1. визнати протиправною відмову Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в проведенні відносно позивача розслідування щодо обставин отримання ним травмування під час перебування у відрядженні 04 січня 2011 року на підставі Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360;

1.2. зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону провести відносно позивача розслідування щодо обставин отримання ним травмування під час перебування у відрядженні 04.01.2011 на підставі Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360, та надати Позивачу довідку за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, про отримання ним травми під час виконання обов`язків військової служби.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративну справу № 620/10942/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №620/10942/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

3.1. Визначено, що справу буде розглядати суддя Кузьменко В.А. в порядку спрощеного позовного провадження.

3.2. Призначено справу до судового розгляду на 13 грудня 2021 року.

4. В судовому засіданні 13 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва заслухав пояснення учасників справи та свідка, вирішив продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

5. Розглядаючи справу в спрощеному провадженні суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим ухвалою від 21 грудня 2021 року залишив позовну заяву без руху та встановив десятиденний строк з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строків звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

6. Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки нещасний випадок стався 04 січня 2011 року, а представник позивача звернувся із запитом про проведення службового розслідування лише 14 липня 2021 року. Однак, згідно Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 ОСОБА_1 повинен був негайно сповістити безпосереднього керівника про нещасний випадок, що стався 04 січня 2011 року, подавши рапорт (заяву) для забезпечення можливості проведення службового розслідування нещасного випадку та встановлення причин і обставин отримання травми. Таким чином, суд зробив висновок, що спірні події мали місце ще у січні 2011 року.

7. На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою.

8. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 11 серпня 2022 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії залишив без розгляду у відповідності до вимог статті 123 КАС України.

9. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

11. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та поновити позивачу пропущений строк на звернення до суду у справі №620/109432/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не врахував ту обставину, що після отримання травмування позивач проходив лікування в Чернігівському військовому госпіталі (військова частина НОМЕР_1 ) в період з 06.01.2011 по 14.01.2011, а 14.01.2011 начальником медичної частини вказаного військового госпіталю відповідно до положень Інструкції до Військової прокуратури Центрального регіону України (далі- ВП ЦРУ) було направлено запит про надання довідки про обставини травмування позивача, який надійшов до Військової прокуратури Центрального регіону України (ВП ЦРУ) 19.01.2011 та був зареєстрований у діловодстві за вх. № 333. Згідно резолюції військового прокурора ВП ЦРУ М.Голомши від 19.01.2011 опрацювання запиту було доручено його заступнику полковнику юстиції ОСОБА_4 , який в свою чергу доручив його виконання начальнику відділу ВП ЦРУ підполковнику юстиції ОСОБА_3 . Однак зазначене доручення з невідомих причин залишилося не виконаним.

12.1. Таким чином, скаржник зазначив, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини виникли 04.01.2011, проте суд не звернув належної уваги на ту обставину, що про порушення своїх прав, а саме права на отримання довідки про травмування, яка надає право на реалізацію положень ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо отримання одноразової грошової допомоги, позивач дізнався з листа ВП ЦРУ від 23.10.2019 № 11-723вих-19, яким відмовлено позивачу у видачі зазначеної довідки. В подальшому, позивач оскаржив зазначену відмову в судовому порядку, за результатами розгляду були прийняті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 640/24943/19, а також постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 640/24943/19. При цьому, в рішенні апеляційної інстанції зазначено, що зі змісту позовних вимог та заяви позивача від 30.09.2019 вбачається, що позивач просить надати йому вже існуючий, на його думку, документ - довідку про причини та обставини травми, а не звертається з заявою-повідомленням про нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командування ВП ЦРУ з обґрунтуванням причин такого звернення у строк понад вісім років з дня травмування, або з заявою про ініціювання проведення розслідування нещасного випадку (травмування) за фактом подій, що відбулися 04 січня 2011 року - у випадку, якщо про нещасний випадок було повідомлено у порядку, визначеному Інструкцією, але розслідування не проводилось, відповідний акт про нещасний випадок та довідка не складались.

12.2. Позивач звертає увагу, що факт належного повідомлення відповідно до п. 2.1 Інструкції (як очевидця) Чернігівським військовим госпіталем ВП ЦРУ про нещасний випадок з позивачем, який трапився 04.01.2011, підтверджено долученими до позову доказами, проте ВП ЦРУ в 2011 році не було вжито передбачених законодавством заходів щодо проведення розслідування та складання відповідної довідки про травмування позивача.

12.3. Позивач також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях не правильно витлумачили положення п. 2.1 Інструкції, оскільки звернення медичного закладу (як очевидця), де перебував позивач на лікуванні до ВП ЦРУ щодо надання довідки про обставини травмування позивача, є необхідною та достатньою підставою для призначення службового розслідування відповідно до положень Інструкції, і не потребували додаткового рапорту позивача. Тому помилковим є висновок судів обох інстанцій, що ОСОБА_1 повинен був подати рапорт для проведення службового розслідування, оскільки цей факт керівництву ВП ЦРУ уже був відомий від медичного закладу і вже було відповідне доручення підлеглим від керівника ВП ЦРУ.

12.4. Також скаржник звертає увагу, що помилковими є висновки суду, що він був обізнаний з порушенням свої прав станом на січень 2011 року, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи, а показання свідка ОСОБА_3 не можна брати до уваги, оскільки він є заінтересованою особою (на час допиту перебував у трудових відносинах з відповідачем, а тому міг надати необ`єктивні відомості). Також недоречним є посилання, що скаржник нібито підтвердив свою обізнаність про порушення своїх прав на вказану дату, оскільки характер захворювань позивача (наслідки тяжкої форми інсульту та інфаркту з порушеннях функцій руху) та стан його здоров`я на час судового засідання 13.09.2022 не дозволяли адекватно сприймати інформацію в ході засідання.

12.5. Крім того, позивач зазначає, що правовідносини, з приводу яких виник судовий спір, стосуються питання соціального захисту позивача, який прагне реалізувати своє право на отримання одноразової допомоги, визначеної ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також статус особи з інвалідністю 1-Б групи внаслідок війни.

12.5.1. Відповідно до частини 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Таким чином, звертаючись 07.09.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, позовні вимоги якого стосуються прийняття рішення за наслідками отримання позивачем травмування під час виконання обов`язків військової служби, позивачем не був пропущений строк позовної давності, визначений ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також п. 3, 5 частини першої ст. 268 ЦК України (вимоги, на які позовна давність не поширюється). Зазначений трирічний процесуальний строк є спеціальним, а тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення саме ч. 8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та не підлягали застосуванню положення частини другої ст. 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду, як про це зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з чим погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 22 вересня 2022 року.

12.5.2. При цьому, скаржник посилається на правовий висновок, висловлений в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, відповідно до якого неможливо обмежити шестимісячним строком обов`язок України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 ЦК України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

12.5.3. Також скаржник зазначає, що в оскаржуваних ухвалі та постанові суди взагалі не згадали положення частини 8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо трирічного строку позовної давності для звернення до суду у спірних правовідносинах, а помилково послалися на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

IV. Джерела права й акти їх застосування

14. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

15. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

15.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

V. Оцінка Верховного Суду

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно посвідчення про відрядження Військової прокуратури Центрального регіону України від 29.12.2010 № 240 позивач був відряджений строком на три доби з 04.01.2011 по 06.01.2011 до Новозаводського районного суду м. Чернігова для участі у судових засіданнях, де повинен був підтримувати державне обвинувачення відносно певних обвинувачених.

19. 04.01.2011 перебуваючи у відрядженні в м. Чернігові при виконанні службових обов`язків на позивача було вчинено напад злочинної групи, внаслідок чого спричинені тілесні ушкодження, у зв`язку з чим було порушено кримінальну справу, а позивач проходив лікування в Чернігівському військовому госпіталі (Військова частина НОМЕР_2 ) в період з 06.01.2011 по 14.01.2011, що підтверджується Довідкою від 10.01.2011 № 4 та виписним епікризом.

20. Як зазначено позивачем в позовній заяві, 02.02.2011 в приміщенні Військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_3 відібрав пояснення у позивача щодо обставин вчинення нападу на нього злочинної групи та спричинення тілесних ушкоджень.

21. За результатами розслідування було складено Акт розслідування № 1 від 04.02.2011 та проект довідки № 1, однак зазначені документи з невідомих для позивача причин не були реалізовані, тобто Акт розслідування не був затверджений військовим прокурором Центрального регіону України та не був підписаний проект довідки № 1.

22. 07.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Військової прокуратури Центрального регіону України з проханням надати встановлену законодавством довідку про обставини травми.

23. Листом Військової прокуратури Центрального регіону України від 23.10.2019 №11-723 вих-19 повідомлено позивача, що після ліквідації у серпні 2012 року Військової прокуратури Центрального регіону України шляхом реорганізації у прокуратуру з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України усі документи з кадрових питань були здані в архів.

24. Разом з тим, документи з кадрових питань, які зберігались в архівному фонді Військової прокуратури Центрального регіону України згідно акту вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду № 2 від 04 липня 2018 року, в тому числі справа № 134 «Довідки, видані працівникам військової прокуратури Центрального регіону України», знищена, оскільки строк її зберігання вичерпано.

25. Враховуючи вищевикладене, Військовою прокуратурою Центрального регіону України зазначено, що надати довідку про травмування не вбачається за можливе.

26. Вважаючи відмову відповідача у видачі довідки про причини та обставини поранення протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до адміністративного суду.

27. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у справі № 640/24943/19 адміністративний позов задоволено частково.

27.1. Зобов`язано Військову прокуратуру Центрального регіону України розглянути заяву позивача від 30.09.2019 (вх. від 07.10.2019 № 11333) по суті та надати довідку про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва).

27.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

28. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у зазначеній справі апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону задоволено.

28.1. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року скасовано в частині задоволених судом вимог про зобов`язання Військової прокуратури Центрального регіону України розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2019 року (від 07 жовтня 2019 року вх. № 11333) по суті та надати довідку про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва).

28.2. У скасованій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

28.3. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року залишено без змін.

29. 14 липня 2021 року позивач звертався до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, як правонаступника Військової прокуратури Центрального регіону України, з проханням проведення службового розслідування за фактом події від 04.01.2011.

30. Листом відповідача від 23.07.2021 № 07-578 вих-21, зокрема повідомлено позивача, що проведення спеціалізованою прокуратурою службового розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 04.01.2011 під час проходження військової служби та складання довідки про обставини травми (акту про нещасний випадок) неможливе.

30.1. Також зазначено, що у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону відсутні будь-які документальні матеріали, які б стосувалися отримання ОСОБА_1 травми та проведення за вказаною подією службового розслідування чи інших дій. Долучені до запиту копії документів (пояснення від 02.02.2011, довідка № 1) підтвердження свого офіційного статусу не знайшли.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного позову є незгода позивача із відмовою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в проведенні відносно позивача розслідування щодо обставин отримання ним травмування під час перебування у відрядженні 04 січня 2011 року на підставі Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (далі по тексту - Інструкція).

32. Відповідно до позовної заяви, звернення до суду з даним позовом зумовлене саме відмовою відповідача листом від 23.07.2021 № 07-578 вих-21 у проведенні службового розслідування за фактом події від 04.01.2011.

33. До суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 10 вересня 2021 року.

34. Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

35. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

36. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

37. Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

38. Процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

39. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

40. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

41. Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

42. Верховний Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

43. Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №821/2004/17, від 20 травня 2020 року у справі №826/14598/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21.

44. У постанові від 24 вересня 2019 року по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

45. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

46. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

47. Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що спірні події мали місце у січні 2011 року та позивачу було відомо про порушення його прав на той момент.

48. При цьому, суд першої інстанції вказав, що в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача заначив, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа Військової прокуратури Центрального регіону України від 23 жовтня 2019 року.

49. Разом з тим, Суд зазначає, що у вказаному клопотанні зазначено, що з вказаного листа позивач дізнався про порушення свого права на отримання довідки про травмування, а не про порушення свого права на проведення відносно нього розслідування щодо обставин отримання ним травмування під час перебування у відрядженні 04 січня 2011 року на підставі Інструкції.

50. Так, суди попередніх інстанцій не надали оцінки поясненням позивача про те, коли він фактично дізналася або мав реальну можливість дізнатися про наявність порушення свого права, а фактично здійснили розгляд справи по суті, а саме надали оцінку моменту, коли позивач відповідно до Інструкції мав сповістити безпосереднього керівника про нещасний випадок, що стався 04 січня 2011 року, подавши рапорт (заяву) для забезпечення можливості проведення службового розслідування нещасного випадку та встановлення причин і обставин отримання травми, зазначивши про обов`язок позивача негайно сповістити безпосереднього керівника про нещасний випадок, що стався 04 січня 2011 року, подавши рапорт (заяву) для забезпечення можливості проведення службового розслідування нещасного випадку та встановлення причин і обставин отримання травми.

51. Разом з тим, це питання повинно вирішуватися вже при розгляді справи по суті.

52. Також судами не було надано оцінки тому, що позивач був впевнений про проведення розслідування щодо обставин отримання ним травмування під час перебування у відрядженні 04 січня 2011 року на підставі Інструкції ще в 2011 році та складання на його підставі довідки про причини та обставини травми. Вказане також було встановлено в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/24943/19 за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратури Центрального регіону України про визнання протиправно бездіяльності щодо не надання довідки про причини та обставини поранення та зобов`язання надати йому довідку про причини та обставини поранення, що мало місце 04 січня 2011 року.

53. А тому в даному випадку не можна говорити про те, що про порушення свого права позивач дізнався ще у січні 2011 року.

54. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу.

55. Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Отже, Верховний Суд позбавлений можливості надати правову оцінку наведеним вище доводам скаржника, оскільки судами попередніх інстанцій з цього питання не встановлювалися обставини справи та не досліджувалися наявні у справі докази.

57. Частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

58. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

59. Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022 ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Прикінцевими положеннями передбачено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Відтак справу для продовження розгляду слід направити до Київського окружного адміністративного суду.

VІ. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі №620/10942/21 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова