Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2020 року

Київ

справа №620/2469/19

адміністративне провадження №К/9901/2571/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (постановлену в складі: головуючого судді Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (ухвалену в складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.) по справі № 620/2469/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

19 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії до виплати позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.03.2017 перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, без обмеження її максимальним розміром, та здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 за період з 01.03.2017 по 18.02.2019 включно - залишено без розгляду.

Ухвалюючи таке рішення, суди виходили з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк для звернення до суду з даним позовними вимогами за період з 01.03.2017 по 18.02.2019, та не наведено поважних причин пропуску цього строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач, не погодившись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини 2 статті 122 КАС України та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, оскільки відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. В свою чергу, частина 2 статті 122 КАС України передбачає можливість застосування інших строків, встановлених законом, для звернення до адміністративного суду.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення скарги заперечує, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою від 12.03.2020 Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі № 620/2469/19 подана в 17.01.2020, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ч. 2, 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані рішення не відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Це правило застосовується, якщо іншими законами не встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду.

Судами передніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду 19.08.2019, однак з позовної заяви вбачається, що пенсія виплачувалась у меншому розмірі, починаючи з 01.03.2017. Оскільки пенсія є періодичним платежем та про розмір цих виплат позивачу було відомо, суди дійшли висновку, що в разі незгоди позивач мав достатньо часу для звернення до суду за захистом своїх прав.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для звернення до суду у даній справі стало протиправне, на думку позивача, обмеження його пенсії граничним розміром.

При вирішенні даної справи суди дійшли висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2017 по 18.02.2019 включно належить залишити без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціальних законів є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи пенсія позивачу була перерахована, проте не виплачена, позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, що, в свою чергу, дає підстави для застосування спеціальних строків, визначених статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою дані обставини, обмежившись застосуванням загальними нормами статей 122, 123 КАС України.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2017 по 18.02.2019 включно.

Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року по справі № 620/2469/19- скасувати.

Справу №620/2469/19 в частині позовних вимог про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.03.2017 по 18.02.2019 включно - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Л.В. Тацій

Судді: Т.Г. Стрелець

С.Г. Стеценко