ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 420/20192/21

адміністративне провадження № К/990/16799/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року (суддя Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року (суддя-доповідач Градовський Ю.М., судді Танасогло Т.М., Шеметенко Л.П.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо проведення з ним остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції, зобов`язання нарахувати і виплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції за період з 07.11.2015 по 29.09.2017 включно.

2. Позов обґрунтував тим, що з 29.09.2017 він був звільнений зі служби в поліції через хворобу. У день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку, оскільки не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за час проходження служби. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 25 серпня 2021 року у справі №420/9385/21 зобов`язано ГУНП в Одеській області нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 29.09.2017. На виконання цього рішення суду відповідач 29.09.2021 виплатив йому індексацію грошового забезпечення в розмірі 2940 грн. За наведених обставин ГУНП в Одеській області, на думку позивача, має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язано ГУНП в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 28.09.2017 по 28.09.2021 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач у силу вимог статті 117 КЗпП України зобов`язаний нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасну виплату йому належної при звільненні суми індексації грошового забезпечення.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі ГУНП в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

6. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору не врахували принципу співмірності при визначенні передбаченого статтею 117 КЗпП України розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, який застосовується Верховним Судом у подібних правовідносинах (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 і від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц). Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у 2017 році, однак з позовом про виплату індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду лише у 2021 році, після чого на виконання судового рішення у справі №420/9385/21 йому була виплачена сума індексації в розмірі 2944,03 грн. Водночас розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що підлягає виплаті за рішенням суду в цій справі, складає близько 485866,00 грн, що значно перевищує розмір самої заборгованості та є неспівмірним з урахуванням істотності частки заборгованості по відношенню до середнього заробітку за указаний період часу.

7. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, указуючи на їхню законність і обґрунтованість. Аргументів на спростування доводів касаційної скарги позивач не наводить.

8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. ОСОБА_1 у період з 1997 року по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, у період з 07.11.2015 по 29.09.2017 - в поліції на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області.

10. Наказом ГУНП в Одеській області від 26.09.2017 №1545 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 29.09.2017 відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

11. Наказом ГУНП в Одеській області від 20.11.2017 №1777 о/с до наказу від 26.09.2017 №1545 о/с внесені зміни в частині підстави звільнення, якою зазначено вважати звільнення за вислугою років.

12. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 25 серпня 2021 року у справі №420/9385/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 29.09.2017, зобов`язано ГУНП в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 29.09.2017.

13. На виконання зазначеного рішення суду відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 29.09.2021.

14. 04.10.2021 позивач звернувся до ГУНП в Одеській області із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції за період з 29.09.2017 по 29.09.2021 включно.

15. Листом від 12.10.2021 (вих. № 14/Г-995) ГУНП в Одеській області повідомило позивачу, що кошторисом Головного управління не передбачені видатки на виплату середньомісячного грошового забезпечення поліцейським за час затримки.

V. Позиція Верховного Суду

16. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в межах доводів відповідача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 117 КЗпП України в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо вирішення цього питання.

18. Отже, відповідач не заперечує проти наявності підстав для застосування до нього передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності за затримку розрахунку при звільненні позивача, проте не погоджується з відсутністю розрахунку та визначення розміру суми відшкодування, що підлягає виплаті.

19. Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

20. Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

21. Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

22. Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

23. Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.

24. Виходячи з цього, питання про стягнення на користь працівника середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні може вирішуватися судом одночасно з вирішенням спору про розміри належних звільненому працівникові сум або бути окремим предметом судового розгляду.

25. При цьому правило щодо визначення судом розміру відшкодування за статтею 117 КЗпП України є однаковим в обох випадках, оскільки стягнення з роботодавця на користь працівника конкретної суми середнього заробітку є належним й ефективним способом захисту його порушених трудових прав, який застосовується при вирішенні й інших трудових спорів (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час невиконання рішення суду тощо) та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду, в тому числі його примусове виконання державною виконавчою службою, й запобігти виникненню нового спору щодо суми відшкодування.

26. Як убачається з матеріалів справи, у спорі про виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період служби в поліції суд не вирішував питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку виплати цих коштів при його звільненні зі служби.

27. У добровільному порядку ГУНП в Одеській області не виплатило позивачу його середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

28. При вирішенні цього спору суд першої інстанції, дійшовши висновку про порушення права ОСОБА_2 на отримання належної йому суми індексації грошового забезпечення у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, поклав обов`язок з визначення суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, на відповідача, що не є остаточним вирішенням спірних правовідносин та не відповідає вказаному у частині другій цієї статті способу захисту порушеного права позивача з боку органу, що вирішує трудовий спір.

29. Крім того, зобов`язавши відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак самостійно не провівши відповідний розрахунок за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, суд першої інстанції не дав оцінки пропорційності розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні розміру несвоєчасно виплаченої позивачу суми індексації, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц і від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, підлягає врахуванню при визначенні розміру передбаченої статтею 117 КЗпП України компенсації працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

30. Суд апеляційної інстанції не виправив недоліки, допущені судом першої інстанції.

31. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

32. У силу вимог частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, що впливають на визначення суми відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, та не визначили конкретної суми, що підлягає стягненню на користь позивача, то за приписами частин другої і четвертої статті 353 КАС України прийняті судами рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська