Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 160/10018/19

провадження № К/9901/13581/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя Віхрова В.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Божко Л.А., суддів Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.)

у справі №160/10018/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення пенсії позивачу;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії позивачу з 01.04.2015 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що від імені ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернувся представник за дорученням - Вадим Меламед із заявою, в якій керуючись ст. ст. 45, 46, 47, 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №22-1) просив поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , оскільки вона постійно мешкає в Державі Ізраїль, де немає територіального органу Пенсійного фонду України.

5. За результатами зазначеного звернення відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 10.07.2019 №3025/03.05-12 повідомив про відсутність законних підстав для прийняття рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , посилаючись на положення 1.5 Порядку №22-1.

6. Вважаючи зазначену відмову Пенсійного органу незаконною, позивач звернулась до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи факт виїзду позивача до держави Ізраїль на постійне місце проживання документально не підтверджений. А саме: відсутні докази поставлення ОСОБА_1 на консульський облік держави Ізраїль, закордонний паспорт з такою відміткою та/або відмітками про перетин кордону.

8. Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів в обґрунтування обставин, з якими закон пов`язує настання у особи права на поновлення пенсії як особі, яка виїхала на постійне проживання за кордон, в цьому випадку до держави Ізраїль.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

9. У касаційній скарзі представник позивача зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

10. Наголошує, що позивачем дотримано всіх вимог Порядку №22-1 в частині умов звернення із заявою про поновлення виплати пенсії. Суди іншого не довели.

11. Окремо зазначає, що суди безпідставно вийшли за межи спору та зробили суперечливий висновок про не підтвердження позивачем свого місця проживання за межами України. Зазначені обставини взагалі не були предметом спору і відповідач жодних аргументів з цього приводу не наводив.

12. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступних висновків.

14. Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є оскарження позивачем рішення про відмову у поновленні їй пенсії, викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019.

15. Суди встановили, що зазначеним листом відповідач повідомив представника ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для прийняття рішення про поновлення виплати їй пенсії, посилаючись на положення 1.5 Порядку №22-1 (а.с.27, том 1). При цьому, зміст листа дозволяє стверджувати, що відповідач вважав недотриманням Порядку №22-1 обставину звернення із заявою представником позивача, а не ОСОБА_1 особисто (а.с. 30-32, том 1).

16. У відзиві на позов відповідач теж зазначає про недотримання позивачем вимог Порядку №22-1 (без зазначення яких саме вимог).

17. За змістом Пунктом 1.5. Порядку 22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

18. Суди попередніх інстанцій фактично залишили поза увагою зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019. Суди не з`ясували у відповідача конкретної підстави для незадоволення заяви позивача про поновлення виплати їй пенсії (з огляду на суперечливий зміст листа) та не надали оцінку доводам позивача щодо повноти поданого нею пакету документів та можливості звернення до відповідача із відповідною заявою саме представником позивача.

19. Натомість, суди сконцентрували свою увагу на обставині факту виїзду позивача до держави Ізраїль на постійне місце проживання, хоча зазначена обставина відповідачем під сумнів не ставилась та причиною відмови у задоволенні відповідної заяви позивача не була. Відповідач ані в листі від 10.07.2019, ані у відзиві на позов зазначену обставину (місце проживання позивача) під сумнів не ставив.

20. Колегія суддів звертає увагу, що якщо суди вважали зазначену обставину визначальною і єдиною підставою відмови позивачу у поновленні виплати пенсії, то вони не були позбавлені можливості з`ясувати зазначений факт у спосіб, визначений процесуальним законом (наприклад, шляхом витребування доказів). При цьому, матеріали справи містять ряд апостильованих документів, складених та підписаних на території держави Ізраїль, які судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувались.

21. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

22. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

23. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

24. За змістом статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

25. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

26. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

27. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

28. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

29. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

30. Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

31. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин щодо змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019, повноти поданого позивачем пакету документів та можливості звернення до відповідача із відповідною заявою саме представником позивача, ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

32. Крім того, якщо суди з урахуванням додатково встановлених обставин вважатимуть за необхідне встановити місце перебування позивача станом на час виникнення спірних правовідносин, то в такому разі судам слід додатково з`ясувати цю обставину на підставі належних та допустимих доказів.

33. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

34. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

35. Під час нового розгляду судам необхідно надати оцінку змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019, доводам позивача щодо повноти поданого нею пакету документів, можливості звернення до відповідача із відповідною заявою саме представником позивача і прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин та релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

37. Керуючись статтями 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 - скасувати.

Справу №160/10018/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Шарапа