Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2020 року у справі №826/13146/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/13146/18

адміністративне провадження № К/9901/16038/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.,

суддів: Бучик А. Ю., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/13146/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020, постановлену судом у складі судді Пащенка К. С.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я. М., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І.,-

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.16.08.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва) щодо недоплати їй основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії;

- визнати неправомірними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати їй щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;

- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню їй щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, у частині нарахування, перерахунку та виплати їй державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011, та надбавку до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від
16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від
13.11.2012, в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації виконати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012, в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації вартості проїзду за 2016 рік.

2. Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду слугувало невиконання суб'єктами владних повноважень рішення суду у справі №2-а-647/11, оскільки, як стверджує позивач, їй продовжують призначати, нараховувати та виплачувати основну та додаткову пенсію, підвищення до пенсії як дитині війни щорічну допомогу у розмірі, меншому за встановлений вказаним судовим рішенням.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
19.05.2020, на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у адміністративній справі.

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій 26.06.2020 позивач подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Відповідно до матеріалів справи позивач є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, який є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.

Києва та має статус дитини війни.

Вважаючи, що пенсійні та соціальні грошові виплати нараховано та виплачено їй у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством, позивач звернулась до суду з позовом.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012 у справі №2-а-647/11, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті основної та додаткової пенсії у відповідності до положень статей 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також дії по нарахуванню й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, підвищення пенсії як дитині війни у меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок на виплату позивачу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду ІІІ групи основної пенсії відповідно до положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 03.08.2010 з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок та виплатити позивачу як дитині війни щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 03.08.2010 з урахуванням раніше здійснених виплат.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації провести перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач 27.12.2017 звернулась до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсійних нарахувань з 22.07.2011 на підставі рішення суду у справі №2-а-647/11.

Лівобережне об'єднане правління Пенсійного фонду України в м. Києві на вказану заяву надало позивачу відповідь листом від 19.02.2018 №1424/13, в якому зазначило про виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 та вказало, що розрахунок пенсії позивача приведено у відповідність до вимог законодавства.

Крім того, позивач 22.01.2018 зверталась із заявами до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2014 та 2017 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених на виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік.

На вказану заяву Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 08.02.2018 №37/10-2009 надано відповідь, якою повідомлено позивача про неможливість призначення компенсації вартості проїзду за 2016 рік, оскільки станом на 06.02.2018 у державному бюджеті на 2016 та на 2017 роки не передбачено надання додаткових відповідних видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Крім того, позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з посиланням на те, що вказана виплата здійснюється позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 №562, якою встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ІІІ групи інвалідності складає - 90,00
грн.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за результатами розгляду звернення позивача, листом від 08.02.2018 №09/160-011 повідомив про те, що на виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 проведено позивачу розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, сума якої складає 3 462,00 грн. Однак, виплата розрахованої суми не проведена за відсутності коштів на виконання рішень судів. Крім того, повідомив, що Центром підготовлено розрахунок від 12.08.2018 №09/1/453 та надано Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому прийнято до обліку судове рішення №2-а-647/11, виконання якого гарантується державою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440. Щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення з 2011 року, повідомлено, що така нараховувалась у розмірі 90,00
грн, виплата якої здійснювалась через відділення поштового зв'язку №152.

Розпорядження щодо компенсації вартості проїзду за 2016 на юридичну адресу Центру станом на 06.02.2018 від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації не надходило.

З посиланням на невиконання в повному обсязі рішення суду у справі №2-а-647/1, протиправність відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2014 та 2017 роки та відмови у призначенні та виплаті компенсації вартості проїзду за 2016 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у цій справі, виходив з того, що за своєю суттю цей спір виник у зв'язку з невиконанням судового рішення у справі №2-а-647/11. Той факт, що позивач вважає протиправним невиконання відповідачами судового рішення у справі №2-а-647/11 не свідчить про те, що між сторонами виник новий спір.

Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Отже, хоча ОСОБА_1 у даній справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання судового рішення, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що виключає можливість повторного розгляду цього спору в судовому порядку. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга мотивована, зокрема, посиланням позивача на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті спірних рішень норм процесуального права, з посиланням на помилковість застосування положень пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки позовні вимоги у цій справі та у справі №2-а-647/11 не є тотожними у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік та зобов'язання здійснити таку доплату за 2016 рік, та визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік та зобов'язання здійснити таку оплату.

9. Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надіслав на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, з посиланням на те, що судові рішення у справі №2-а-647/11 було виконано.

10. Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надіслало на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу позивача, в якому не погоджуючись з касаційною скаргою позивача просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, з посиланням на відсутність підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого рішення, що свідчить про намагання позивача в такий спосіб примусити відповідачів виконати рішення у справі №2-а-647/11.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.

12. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

13. Як видно з матеріалів справи, позивач звертаючись з цим позовом у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо недоплати їй основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати судове рішення у справі №2-а-647/11 у частині нарахування, перерахунку та виплати державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011, та надбавку до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, фактично просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати судове рішення у справі №2-а-647/11.

14. Колегія суддів вважає, що спір у частині зазначених вище вимог заявлений у зв'язку з незгодою позивача із діями (бездіяльністю) відповідачів, вчиненими на виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 16.08.2011 у справі №2-а-647/11, яка набрала законної сили.

15. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

16. Згідно із частиною 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

17. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

18. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

19. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

20. Як свідчать матеріали справи, звернення про перерахунок основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії мало місце з боку позивача не у зв'язку із виникненням нових правовідносин, а у зв'язку з невиконанням, на переконання позивача, судового рішення у справі №2-а-647/11.

21. Заявлений у цій частині позов фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.

22. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.

У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

23. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом, як зазначалось вище, є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто у судовому порядку може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

24. Крім того, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

25. Статтею 5 КАС України визначені право на звернення до суду та способи судового захисту. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому Статтею 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

26. При цьому частиною другою цієї статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

27. Отже, КАС України не передбачає можливості звернення з позовом у порядку адміністративного судочинства із вимогою про зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконати судове рішення.

28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому, у даному випадку підлягають застосуванню положення пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

29. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність закриття провадження у цій справі у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо недоплати позивачу основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати судове рішення у справі №2-а-647/11 у частині нарахування, перерахунку та виплати позивачу державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 23.07.2011, та надбавки до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухваливши по суті правильні рішення, неправильно зазначили підставу для закриття провадження у справі у вище вказаній частині, оскільки сторони, предмет та підстави у справі №826/13146/18 та у справі №2-а-647/11 не є тотожними.

Отже, мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій підлягають зміні, оскільки вони ґрунтуються на неправильному правозастосуванні, а саме незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій прийнято правильне по суті рішення у вказаній частині позовних вимог, проте з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити їх рішення в частині мотивів прийняття.

30. Щодо позовних вимог, заявлених позивачем до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, колегія судді зазначає наступне.

31. Відповідно до матеріалів справи 22.01.2018 позивач звернулась із заявами до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011-2014 та 2017 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених на виконання рішення суду у справі №2-а-647/11 та компенсації вартості проїзду за 2016 рік.

32. На вказану заяву Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації листом від
08.02.2018 №37/10-2009 надало відповідь, якою повідомило про неможливість призначення компенсації вартості проїзду за 2016 рік, оскільки станом на
06.02.2018 у державному бюджеті на 2016 та на 2017 роки не передбачено надання додаткових відповідних видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Крім того, повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з посиланням на те, що вказана виплата здійснюється позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
12.07.2005 №562, якою встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ІІІ групи інвалідності складає - 90,00 грн.

33. Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за результатами розгляду заяви позивача листом від 08.02.2018 №09/160/011 повідомив позивача про те, що щорічна допомога на оздоровлення нарахована та виплачена їй відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від
12.07.2005 №562 у розмірі 90,00 грн, а підстави для її перерахунку відсутні.

Щодо компенсації вартості проїду за 2016 рік вказав, що станом на 06.02.2018 відсутнє розпорядження щодо здійснення такої виплати та зауважив, що абзац 1 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачалось відшкодування вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку, виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №759 "Про внесення змін до постанов Кабінету міністрів України від 20.09.2005 №936 та від 14.05.2015 №285".

34. Викладене свідчить про те, в даному випадку між позивачем та Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виникли нові правовідносини щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік, та нарахування та компенсації вартості проїзду за 2016 рік, що знаходились поза межами предмета спору у справі №2-а-647/11, незважаючи на те що такі позивні вимоги заявлені позивачем на виконання судового рішення у справі №2-а-647/11.

35. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у цій справі у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік; визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік; зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік, у зв'язку з чим, спірні рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

36. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

37. Статтею 351 КАС України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

38. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

39. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог, заявлених позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, помилкового застосував норму пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, в той час як застосуванню підлягала норма пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, а тому ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від
17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
19.05.2020, слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №826/13146/18 у частині позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо недоплати ОСОБА_1 основної пенсії, додаткової пенсії за інвалідністю, надбавки до пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконати судове рішення у справі №2-а-647/11 у частині нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з
23.07.2011, та надбавку до пенсії з 22.07.2011 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення судів у цій частині залишити без змін.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №826/13146/18 у частині позовних вимог, заявлених до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік; визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації по нарахуванню ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації вартості проїзду за 2016 рік; зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію вартості проїзду за 2016 рік - скасувати та направити у цій частині справу №826/13146/18 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

А. Ю. Бучик

О. П. Стародуб,

Судді Верховного Суду